Загальна характеристика Масовоінформаційної діяльності
На сьогодні, за даними комп'ютерного банку Держкомінформу (довідка № 301/4 від 06.09 2000 р.), загальна кількість періо¬дич¬них видань в Україні понад 10 тис. З них зареєстровано і перере¬єстро¬вано видань для загальнодержавної, регіональної й за¬ру¬біж¬ної сфе¬ри розповсюдження 4479: газет - 1858, журналів - 2000, бюле¬те¬нів - 236, альманахів - 52, збірників - 273, ка¬лен¬дарів - 45, дай¬джестів - 15. Періодичних видань з місцевою сферою розпов¬сюдження управліннями у справах преси станом на 01.01 2000 р. зареєстровано і перереєстровано 6410. З них газет - 5432, жур¬налів - 662, збірників - 110, альманахів - 42, дайджестів - 6, бю¬летенів - 149, календарів - 9.
Протягом 1995-1999 років Національною радою України з пи¬тань телебачення й радіомовлення видано ліцензії 791 телераді¬о¬організації. З них 73 організації телерадіомовні (67 ефірних, 2 ефір¬но-кабельні, 4 ефірно-проводові), 346 - телемовні (258 ефірних, 76 кабельних, 8 ефірно-кабельних, 4 супутникові), 372 - ра¬діо¬мовні (113 ефірних, 255 проводових, 4 ефірно-проводові) У тому числі видано 78 ліцензій 28 державним телерадіоорганізаціям, з яких 24 телерадіомовні, 2 телемовні, 2 радіомовні.
Розвиток інформаційної індустрії, як бачимо, відбувається в усіх сферах інформаційного виробництва, які можна назвати галузями. Галузі інформацій¬ного вироб¬ни¬цтва: преса, аудіовізуальна галузь (телебачення, радіомов¬лення), книговидання, електронна галузь, га¬лузь ін¬формаційного забезпе¬чення.
Серед названих галузей особливої уваги заслуговує новітня сфе¬ра інформаційного виробництва ¬- електронна галузь. Виготов¬лення електронних видань, що поширюються, зокрема, через мере¬жу Internet, є технологічно особливим процесом, який поєднує в собі видавничі й комп'ютерні технології. Окрім того, під упливом комп'ютерної технології модернізується структура видання, процес користування ним. Можливо, змінюється сама ідеологія ви¬дан¬ня як виокремленого в інформаційному просторі носія інфор¬мації. Елек¬трон¬не видання як частинка загальної інформаційної системи вхо¬дить у неї не тільки ідеологічно, а й фізично; воно існує в тому ж віртуальному світі, що й інші електронні видання, і пов'язане з ни¬ми на основі різних, зокрема, гіпертекстових зв'язків. Через це пе¬ре¬хід від видання до видання може здійснюватися на основі про¬грамно й фізично змодельованих структурних зв'язків, які творять єдину глобальну інформаційну систему - паралельний соціальній ре¬альності інформаційний світ, який поступово стає частиною цієї соціальної реальності.
Окремо необхідно сказати і про галузь інформаційного забез¬пе¬чення. Поряд з виготовленням ЗМК існує спеціальна сфера збору, об¬робки, аналізу, збереження, виготовлення й поширення інфор¬ма¬ції, яку використовують виробники ЗМК. Справою інформаційного забезпечення займаються інформаційні агентства, прес-служби, спе¬ціальні служби, які є виробниками інформації.
До виробників ЗМК відносяться журналісти, письменники, пра¬ців¬ники друкарень, редакцій, видавництв, студій тощо. Серед ви¬робників ЗМК можна виділити виробники-організа¬ції: редакції, ви¬дав¬ництва, студії, агенції, бюро, а також професійні групи вироб¬ників ЗМК: клуби, спілки, асоціації.
Існують міжнародні урядові й неурядові асоціації, спілки вироб¬ників ЗМК та інформації: Європейська телерадіомовна спілка (EBU), Асоціація комерційного телебачення (ACT), Спілка асоціа¬ції редакторів газет (CAEJ), Європейська асоціація рекламних агентств (EAAA), Європейський рекламний тріумвірат (EAT - Euro¬pean Advertising Trepartite), Всесвітня асоціація християнської комунікації, Міжнародна католицька спілка преси, Міжнародна ко¬мунікаційна асоціація, Міжнародна організація журналістів (МОЖ), Міжнародна федерація журналістів (МФЖ), Федерація араб¬ських журналістів (ФАЖ), Конфедерація азіатських журналістів (КАЖ) то¬що (за даними [Зернецька О. В., 11¬-12]).Інформаційна індустрія має свої органи управління. Органи уп¬рав¬ління інформаційною індустрією в Україні: Державний комітет ін¬фор¬ма¬ційної політики, телебачення та радіомовлення України (Держ¬ком¬ін¬форм), Національна рада України з питань телебачення та радіо¬мовлення, Комітет у справах свободи слова та інформації ВР Ук¬раїни, місцеві управління у справах преси та інформації, сектор моніто¬рин¬гу розвитку культури і духовності секретаріату Кабінету Міністрів України. Про ці органи управління та виробників ЗМК мо欬на прочитати у виданні Хто є хто в українських мас-медіа.- К.: “К.І.С.”, 1999.- 541 с.
У системі інформаційної індустрії існують заклади або центри підготовки і перепідготовки та під¬вищення кваліфікації виробників ЗМК. До таких центрів відноситься й Інститут журналістики Київ¬ського націо¬наль¬ного університету ім. Тараса Шевченка, який є головним науково-ме¬то¬дичним центром підготовки журналістів в Україні. На базі Ін¬сти¬туту журналістики діють науково-методична ко¬мі¬сія з журна¬лі¬стики при Міністерстві освіти та науки, спеціа¬лізована рада для за¬хисту кандидатських і докторських дисертацій, секція фахової ради з гу¬ма¬нітарних та соціальних дисциплін, яка займається ліцензуван¬ням й акредитацією спеціальностей напрямку “журналістика” і т. д.