Загальна характеристика Масовоінформаційної діяльності
Нині в науці існує сотня визначень комунікації. Ще в 70-х роках ХХ ст. F. Dance в статті про поняття комунікації зафіксував 95 дефініцій і згрупував їх у 15 категорій [Dance F.]. Польська дослідниця H. Walińska de Hackbeil у 1975 році у своїй докторській дисертації “Поняття комунікація в американській теорії масової комунікації” зафіксувала понад 200 дефініцій, що віднайшла в
американській літературі, і виділила в них 18 семан¬тичних (значеннєвих) категорій. Польський комуніколог T. Goban-Klas у своєму підручнику “Засоби масової комунікації і масова комунікація” наводить сім типових визначень комунікації [Goban-Klas T., 42-43]: комунікація як трансмісія (трансляція, переда¬ча) інформації, ідей, емоцій, умінь; комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння); комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей; комунікація як об'єднання (творення спіль¬¬ноти) за допомогою мови чи знаків; комунікація як взає¬модія за допомогою символів; комунікація як обмін значен¬нями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях; комунікація як складник суспільного процесу, який виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розпо¬ді¬ляє ролі, досягає координації зусиль тощо.
Уважно аналізуючи ці визначення, приходиш до висновку, що це не є дефініції, які суперечать одна одній, вони лише доповню¬ють одна одну; кожне з визначень охоплює певний бік явища, даючи більш глибоке осягнення комунікації. Як зауважує україн¬ський дослідник комунікації Г. Г. Почепцов, не варто переймати¬ся тим, що існує сотня дефініцій [Почепцов Г. Г., 1999, 18]. Навіть той факт, що під комунікацією здавна розуміють ще й за¬со¬би транспорту, фізичного зв'язку (пошта, телефон, віз, коні, човен, потяг, річка, канал, море, каналізація тощо), зовсім не оз¬на¬чає, що фізичні й знакові комунікації - абсолютно різні терміни. Ідея зв'язку в спілкуванні є домінуючою, і це дало під¬стави так широко вживати термін комунікація - на позначення засобів зв'язку взагалі. Цікавий випадок трапився у 1935 році з американським критиком і філософом К. Бурке, який написав книжку під назвою “Treatise on Communication”. Видавець зму¬сив автора змінити назву, оскільки побоювався, що читачі сприй¬муть це як розвідку про пошту чи телефон. А була то книга про порозуміння між людьми [Goban-Klas, 41].
Чи не визначення американського ученого Cooley'я, зроблене ним у 1909 році у книзі “Social Organization”, вплинуло на розу¬міння комунікації як засобу зв'язку? Під комунікацією ми розу¬мі¬ємо такий механізм, завдяки якому людські стосунки можуть існувати й розвиватися, тобто будь-які символи розуму, разом із засобами передачі їх у просторі і часі. Охоплює цей механізм ви¬раз обличчя, поставу і жестикуляцію, тон голосу, слова, письмо, друк, залізничні колії, телеграф, телефон чи щось ще, що може покоряти простір і час (цит. за [Goban-Klas, 45]).Як підсумок, можемо сказати, що явище не залежить від дефініції, воно існує саме по собі. “Ми можемо продовжити спи¬сок цих визначень, але чітко маємо усвідомити, що визначення самі по собі мають тільки те значення, що вони відповідають тій чи іншій моделі комунікації, що її хоче захищати, вивчати, впро¬ваджувати дослідник” [Почепцов Г. Г., 1999, 19]. Власне, кожне визначення (чи кожна дефініція) є концептуальною теоретичною моделлю явища, що вивчається. До речі, на лекціях з багатьох дис¬циплін ви можете почути кілька різних визначень того чи іншого явища. Не поспішайте обурюватися. Лектор запропонує вам роз¬гля¬нути явище, що вивчається, під кутом зору своєї дисципліни, на¬приклад під кутом зору психології масової комунікації, соціоло¬гїї масової комунікації тощо. Кожна окрема дисципліна так чи інакше актуалізує певний бік явища, що вивчається, і через призму окремої дисципліни буде дана дефініція. Треба вміти лишень сти¬ку¬вати різні визначення, вміти об'єднувати різні наукові погляди на одне й те саме явище. Загрозливим у теоретичних, модельних побудовах є звуження терміна, зведення в абсолют одного якогось певного боку явища і нехтування іншими його складниками.
Ми з вами, як дослідники, представимо, так би мовити, свою мо¬дель комуні¬кації, виразимо концептуально своє уявлення про спіл¬ку¬вання. При цьому скори¬стаємося вже існуючими, наведени¬ми вище визначеннями й об'єднаємо їх в одне ціле. Це вигідно ро¬бити через те, що кожне з цих визначень відображає комуні¬кацію в окремому ракурсі, а в сукупності вони відтворюють більш-менш цілісно явище комунікації у сучасному суспільстві.
Комунікація (спілкування, рос. общение, англ. communica¬tion) -
це зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особ¬ли¬во¬стями ко¬му¬ні¬каторів процес встановлення і підтримання контактів між членами пев¬ної соціальної групи чи суспіль¬ства в цілому на основі духовного, професій¬ного або іншого єднання учасників комунікації,
який відбувається у вигляді взаємопов'язаних інтелекту¬аль¬но-ми¬сл謬тель¬них та емоційно-вольових актів, опо¬сере䬬ко¬ваних мовою й дискретних у часі й просторі,- тобто у вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного характеру й психо¬фі¬зіо¬¬ло¬гіч¬ного впливу, актів сприй¬ман¬ня та розуміння і т. п.,