Загальна характеристика Масовоінформаційної діяльності

Комп'ютерна техніка якоюсь мірою моделює діяльність фахів¬ця че¬рез матеріалізацію основних технік, які доводилося фахівцю вико¬ну¬ва¬ти вручну. Прийде час фахівців-кіберів, але це стане мож¬ливим тільки на базі штучного інтелекту. Поки що ком¬п'¬ю¬тер¬на тех¬ніка для людини залишається лише потужним технологіч¬ним засо¬бом, особ¬ливо в інформаційній сфері. Виникає питання до¬ціль¬ності включення в діяльність фахівця інформаціологічного про¬філю ком¬п'ю¬терної тех¬ніки. Вона повинна використовуватися лише на етапах рутинної ро¬бо¬ти людини або в ситуаціях, пов'язаних із великими енергетичними людськими затратами чи значними потуж¬ностями.

Комп'ютерна техніка входить у діяльність людини своїми апа¬рат¬но-програмними засобами у вигляді автоматизованих робочих місць (АРМ), інформаційно-пошукових систем (ІПС), автоматизованих ін¬фор¬маційних систем (АІС), експертних систем (ЕС), банків даних (БД), інформаційних мереж тощо. Ця техніка не просто включається у виробничу діяльність людей, вона формує новітні технології, витіс¬ня¬ю¬чи традиційну, що пов'язано з соціально-психологічною і професій¬ною періорієнтацією та адаптацією виробників. Природно, що зміна найменшого технологічного ланцюжка порушує весь технологічний процес, робить переоцінку всіх задіяних у даній сфері виробничих технологій. Тому соціальна адаптація комп'ютерної технології - це соціально складний процес, що зачіпає інтереси установ і виробників. Ця новітня технологія примушує переосмислити навіть сам процес виробництва. Так, трапилося з редакційно-видавничими технологія¬ми, які завдяки комп'ютерній техніці гуманізувалися, оскільки майже кожній людині став доступним процес виготовлення оригіналу-маке¬та на персональному комп'ютері.Комп'ютерні технології зачепили інтереси кожного працівника ін¬фор¬маційної сфери, змусили його позбавитися виробничих стереоти¬пів, дбати про підвищення своєї кваліфікації, освоїти нову техніку, змі¬¬ни¬ти культуру виробництва, виробничі стосунки. Так, комп'ю¬тер¬ні технології фактично переорганізували редакційно-видавничий про¬цес у бік розширення зони функцій редакції і скорочення функцій друкарні. Процеси макетування, верстки перейшли в редакцію, а дру¬карні залишилися процеси поліграфічного відтворення та тиражу¬ван¬ня. Завдяки програмному забезпеченню, спеціально зорієнтованому на видавничу діяльність, перестають існувати окремо процеси набо¬ру, коректури й правки. Технологічно це може бути єдиний процес, цілісність якого залежить від програмного продукту.

Якісне, високотехнологічне виготовлення носіїв інформації зумов¬лене суспільною необхідністю виробляти досконалі, естетично офор¬м¬¬лені носії інформації, потрібні для розвитку людини й суспільства в цілому, збереження й передачі інформації з покоління в покоління, формування інформаційної системи суспільства, розвитку науки, тех¬ні¬ки, культури тощо. Будь-який текст, від кількох надру¬кова¬них ряд¬ків до багатотомного видання, є неоціненним джерелом інформа¬ції, вмістилищем духу народного, інформаційним каналом між ми¬нув¬ши¬ною і прийдешністю. Кожен текст є проявом загаль¬нона¬род¬ної інфор¬маційної системи, в якій живе дане покоління. В ос¬ми¬сленні цієї значимості тексту більш важливою й вагомою зда¬ється робота друкарки, складальника, коректора, які своєю працею створюють справді графічні шедеври національної культури.

Для інформаційної системи суспільства технологія виготов¬лення но¬сіїв інформації не є індиферентною (байдужою). Адже від швидкості, зо¬крема, друкарських процесів залежить швидкість ро第¬повсюдження ін¬фор¬мації. З погляду природного, передача ін¬фор¬мації має бути латент¬ним, безперебійним, прискореним проце¬сом, і будь-які збої, що зачі¬па¬ють ці характеристики процесу пере¬дачі інформації, згубно позна¬ча¬ють¬ся на самій же природі. Інфор¬маційні технології в суспільстві як соціо¬ло¬гізовані способи й про¬це¬си передачі інформації, на відміну від природ¬них, є певним чи¬ном громіздкими, уповільненими процесами через ни¬зь¬¬кий рівень автоматизації, диспропорцію між здатністю вводити й виво¬дити інформацію, неспроможністю оперативно переробляти й видавати великі інформаційні масиви, фіксувати їх на паперових чи інших носіях. Відкритість і свідома регульованість інформаційних про¬це¬сів у суспіль¬стві, з одного боку, позитивний факт, бо дозволяє робити селекцію ін¬формації, визначати канали її поширення тощо. Інформаційні потоки у певному соціумі завжди суспільно регульо¬вані, і в цьому полягає сам механізм розвитку й існування соціаль¬них інформаційних систем, де різні суспільні інститути - від осо¬би до певного колективу - впли¬ва¬ють на формування інформа¬ційних потоків. А з іншого боку, є негатив¬ним явищем, оскільки стороннє втручання в сокровенне інформаційних процесів не зав¬жди коректне, буває надто суб'єктивним.

Отже, активний розвиток інформаційних технологій у наш час, що спричи¬нив фор¬му¬вання цілої інформаційної індустрії, пов'яза¬ний із впливом науково-технічного прогресу на систему масової комунікації. “У 80-ті роки,- пише О. В. Зернецька,- карди¬наль¬но змінився сві¬товий ландшафт у галузі масової комунікації через низку глобальних трансформацій, що відбулися в ній. Передусім, це технічні відкриття та технологічні зміни останньої чверті ХХ ст. Вони забезпечили стрімкий розвиток НЗМК, зокрема кабель¬ного і супутникового телебачення. За одне десятиліття індустрі¬ально розвинені країни перейшли від однієї телевізійної епохи до іншої, яку можна назвати епохою нечуваного роз¬квіту всіх видів те¬ле¬бачення” [Зернецька О. В., 54]. Диджитальна рево¬люція, як пише далі О. В. Зернецька, тобто використання в техніці запи¬су, передачі та обробки інформації за допомогою бінарних кодів, спри¬чи¬нила тектонічні зміни в глобальних процесах масової комуні¬кації. Во¬на стала початком глобалізації системи масової комуні¬кації, що про¬яви¬лося, зокрема, в конгломеруванні мас-медіа з ком¬п'ютерною мульти¬ме¬діа. Утворюються великі компанії, концерни, конгломе¬рати, групи, у володіння яких входять різні ЗМК. Мульти¬медіа-концерни у сфері масової комунікації стають ознакою нашого часу.Україна з часу проголошення незалежності теж стала на шлях глобалізації системи масової комунікації, розвитку власної інфор¬ма¬ційної індустрії. Ми відчули потребу у фор¬муванні свого, вла¬сного інформаційного простору, не залежно¬го від Москви. “Якщо раніше,- писав А. З. Москаленко,- абсолютну більшість стано¬ви¬ла компартійна преса, то нині картина докорінно змінилася” [Масо¬ва комунікація, 7]. Збільшилася кількість періодичних видань на¬при¬кінці 90-х років. Створення недержавних ЗМК поряд з дер¬жа¬в¬ни¬ми засвідчило те, що в Україні будується демократичне суспіль¬ство. За даними А. З. Москаленка, серед засновників видань, які ро第пов¬сюджуються по всій Україні, перше місце посідають комер¬ційні структури, друге - приватні особи, третє - наукові та науко¬во-виробничі установи, четверте й п'яте відповідно поділяють орга¬ни державного управління та громадські організації. Більшість ви¬дань із загальнодержавною та зарубіжними сферами розповсю¬джен¬ня (54%) засновані недержавними структурами.