Загальна характеристика Масовоінформаційної діяльності

що пов'язані з процесами збору фактів, їх зберігання, аналі¬зу, переробки, оформлення, висловлення та при потребі поши¬рен¬ня, сприймання і розуміння,

відбуваються з використан¬ням або без нього різних знако¬вих систем, зображень, звуків (письмо, жести, міміка та ін.), за¬со¬бів комунікації (газети, жур¬нали, аудіовізуальні про¬гра¬ми й т. п.), засобів зв'язку (теле¬фон, теле¬граф, транспорт тощо)

і результатом яких є конкретна інтелектуально-мислитель¬на й емоційно-вольова пове¬дінка співбесідника, конкретні ре¬зультати його діяльності, прийняті ним рішення, що задоволь¬няють членів певної соціальної групи або суспільства в ці¬лому.

Основним у цьому визначенні є розуміння комунікації як про¬цесу, що виконує об'єднувальну функцію і не є тото欬¬ним мовлен¬ню. Звичайно, найприроднішими операціями, в яких відбувається спілкування, є мовні операції, або мовлення. Спілкування і мов¬лен¬ня ототож¬нювати не можна. Мовлення - це форма спілкуван¬ня, до того ж не єдина. Скажімо, такі психофізіологічні форми впливу на співбесідника, як навіювання, поведінкові акти (певне демонстрування тіла, використання жестів), які можуть супрово¬джуватися й не супроводжуватися мовними актами, теж є форма¬ми комунікації й спрямовані на залучення учасника комунікації до свого гурту, колективу, до виконання ним певних фізичних або ін¬те¬лек¬туальних дій, необхід¬них тому, хто ініціює комунікацію, або виражає інтереси тих, хто зацікавлений у цій комунікації, тоб¬то у підпорядкуванні особи своїй спільноті. До речі, не у всіх комуні¬ка¬тивних ситуаціях слово є дієвим, іноді погляд більше важить, ніж слово, і треба вміти добре орієнтуватися в ситуації й обирати оптимальну форму спілкування.

З визначення ви вже можете зрозуміти, наскільки важливим у суспільстві є той процес, який ви маєте професійно опанувати і який повинен стати для вас роботою. З першої ж лекції ви по¬винні зрозуміти принаймні такі речі:

перед вами процес, який можна використати і на благо і на зло людям;

перед вами процес, на який є різні погляди - політичні, кон'¬юнктур¬ні і незалежні від політики, наукові погляди;

перед вами процес, який включає багато такого, що треба знати, але не треба застосовувати;

перед вами процес, в який треба поринати зі світлим розумом, чистими руками і палким серцем.Ми ще не раз повернемося до цього, бо це робити зобов'язує нас наша професія, але сьогодні скажу: комуні¬кація за своєю при¬ро¬дою є “агресивним” процесом, процесом уп¬л謬¬¬¬ву на людину або суспільство, оскільки процес встановлення кон¬¬таꬬтів (чим є ко¬му¬нікація), хоч сам собою і безболісний, але не такий уже й наївний щодо методів і способів контактування; він може бути нав'язливим, грубим, підступним і т. п. І лише з кон'¬юнктурної точки зору або через наукове невігластво можна сказа¬ти, що комунікація - це дисти¬льований процес передачі інформа¬ції, не пов'язаний з упливом на людей. Про цей уплив ви повинні па¬м'¬ятати постійно і повинні добре усвідомлювати, щó ви робите словом і нести за це відповідальність, якщо не перед своєю сові¬стю, то перед законом. Говорячи про своє право на слово, ви по¬вин¬ні подумати і про права того чи тих, хто вас слухає. Не можна бути егоїстом і прагнути сказати за будь-яку ціну своє слово, треба поважати тих, хто вас слухає, і думати про те, чи потрібне їм ваше слово. Треба думати не тільки про свої права, а й про права тих, з ким ви спілкуєтеся.

Сьогодні, як приклад, ми переглянемо сюжет каналу OTV, в якому співачка Астрая говорить про безцеремонне втручання журналістки у її приватне життя.

11 серпня в літньому концертному залі м. Ялта на своєму концерті Філіп Кіркоров висловився про ЗМК як четверту владу. На його дум¬ку, вони ні четверта, ні п'ята, ні шоста. Не достатньо пописувати всякі статеєчки, втручаючись в інтимне життя, і вважати себе владою. Це “мания величия”, сказав співак. І справді, ЗМК не є власне владою, але вони мають таку ж владу над людьми, яку мають і той же Філіп Кіркоров, хто зібрав кількатисячну аудиторію й зумів утримати її про¬тягом двох годин, й інші артисти, оратори, інші майстри слова.

Наше визначення комунікації, як і всі інші, не претендує на вичер¬п¬ність. Його можна доповнювати, розширювати, модифікувати, що ми зараз і зробимо, коли поведемо мову про масову комунікацію.

Визначення масової комунікації не можна витворити простим до¬да¬ванням слова маси до слова комунікація. Зміна звичного для нас міжлюдського характеру комунікації, коли спілкуються двоє, привела до глобалізації й модифікації самого процесу спілкування. Якщо у ти¬по¬вих, побутових або навіть виробничих, ситуаціях спілкування вини¬кає ніби стихійно, раптово і як дія, підпорядкована основному, напри¬клад, виробничому виду діяльності, включається в неї, то намагання спілкуватися з масою людей, переконувати їх у чомусь змушує кому¬ні¬канта ставитися до спілкування серйозно, готуватися до нього. А для людей, які постійно займаються спілкуванням і воно є їхньою пра¬цею (наприклад для учителів, письменників, лекторів і для нас жур¬на¬лістів),- спілкування перетворюється у роботу, яку вже можна назвати професіональною діяльністю суспільно-культурного плану і моти¬вом якої є ідея згуртування людей навколо іншої ідеї або якоїсь спра¬ви.