Види транспортного страхування

•Авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхувавння.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.

Наявність професійно підготовлених фахівців – експертів. Страхова компанія, котра здійснює авіаційне страхування повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної техніки та причин функціональний зв’язок між елементами сучасної авіаційно-транспотної системи цивільної авіації потребують від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.

Наявність широкої системи перестрахування. За розміром страхових сум авіаційні ризики є одним з найбільших видів страхування. Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно залучати фінансові можливості національного страхового ринку і вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.

Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стискаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєстрації авіа перевізника, країни – влавника літака, та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.

Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту – чітко визначену частку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів птребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику береться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, потрібно здійснювать виплатияк за сам літак – пошкоджене майно (50% від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5-7 осіб – 10% від квоти), так і за загиблих пасажирів (20% від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20% від квоти). Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.

Отже, можна відокремити такі особливості авіаційного страхування:

•Комплектність (майнове, особисте, відповідальності);

•Великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

•Дія полісів за межами України;

•Значна акумуляція ризиків;

•Необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

Законодавча база авіаційного страхування. Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітна. Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналася Україна; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є наша країнй; норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.