Діаспора

Останніми роками значно почала зростати кількість українців, які претендують в цих країнах на місце постійного проживання.

Франція. Більшість переселенців зі Східної Галичини. Важливим осередком українського національно-культурного і наукового життя став Париж. Тут нараховано 6,5 тис. українців.

Переважно міське населення. В сільському господарстві зайнято близько 15% українців.

Англія. Українські емігранти з'явились в 1893 р. в Манчестері. Найінтенсивніша була еміграція з України наприкінці 50-х рр. - на початку 60 рр. Зараз в Англії нараховано близько 35 тис. українців.

Інші країни, до яких емігрували українці в незначних кількостях були: Іспанія, Данія, Норвегія, Швейцарія, Голландія, Австрія, Сірія, Ліван, Єгипет, Марокко.

* * *

Як бачимо, українців по цілому світу нараховується дуже багато. З однієї сторони це добре, бо є багато можливостей для зустрічей і контактів. З другого боку ж постає запитання, що то Україна за держава, з якої так багато виїжджає корінних мешканців?

А) Росія

У країнах СНД

Найбільшою за чисельністю діаспорою українців є російська. Загальна чисельність українців у Росії становить 4 379 690 осіб. Найбільше українців проживає на Кубані (до 47%), у Тюменській області - до 800 тис., у Воронезькій, Брянській, Омській областях, Ставропольському і Приморському краях. У Молдові проживають 600,4 тис. українців, що становить 13,8% населення республіки. У Росії є культурна автономія українців на чолі з Руденком-Десняком (керівництво автономії займає праволіберальні позиції, а сам Руденко-Десняк у 1995 році балотувався в Державну думу РФ за списком "Демократичний вибір Росії - Об'єднані демократи").

У 1991 році уряд Республіки Молдова ухвалив постанову "Про заходи для забезпечення розвитку української національної культури в республіці", а також здійснив ряд кроків для забезпечення мирного розв'язання придністровського конфлікту, проте питання про українське населення в Молдові виникає практично на всіх переговорах міждержавного рівня. У Бєларусі питання про збереження етнічної належності українців-поліщуків також вирішується на державному рівні.Протягом століть багато сторінок української історії з різних причин політичного, ідеологічного, соціального характеру не вивчалися взагалі, або висвітлювалися вкрай упереджено і не об'єктивно на користь великодержавних намагань різних імперій, до складу яких входили українські землі. Доля українців, що з різних причин були відірвані від Батьківщини, є однією з найменш вивчених у вітчизняній історіографії, оскільки за радянських часів на висвітлення цієї проблеми було накладено ідеологічне табу. До однієї з найчисельніших українських громад на теренах Росії відноситься українська громада Уральського регіону.

Переселення українців на Урал починається ще у ХVІІ столітті, й за даними перепису 1897 року у регіоні нараховувалося вже 45 тисяч українців. Але насправді масовим переселенській рух у ці простори стає наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття. Наприклад, унаслідок інтенсифікації міграційного процесу лише українське селянське населення Башкирії (у межах Уфимської губернії) з 1897 до 1912 року зросло більше ніж у 11 разів і напередодні Першої світової війни становило вже майже 57 тисяч чоловік. У роки першої світової війни частка українців серед населення сучасного Уралу була вже досить високою - в Оренбурзькій і Челябінській області вона перевищувала 10%, а в цілому по регіону становила 5%.

Протягом 1914 - 1921 років практично уся територія України перетворилася у справжнє поле бою. Перша світова війна, революція і громадянська війна, що прокотилися її теренами, а потім голод 1921-1922 років призвели до того, що, не зважаючи на не дуже сприятливі умови для будь - яких переселень, міграційний потік у ці роки хоча дещо і зменшився, але зовсім не припинявся. Населення рятувалося від жахів війни, від голоду, переселялося у менш постраждали від безладдя і бойових дій регіони. Так, згідно перепису населення 1926 року, у Башкирській АРСР чисельність українців становила вже 76 710 осіб, тобто збільшилась порівняно з довоєнною на третину. У цілому в цей час на уральських землях налічувалося 225 545 українців. Найбільше українців мешкало у Оренбурзькій губернії - 112 108 чоловік, Троїцькій окрузі - 14 374 чоловік, Челябінській окрузі - 12 044 чоловіка, Курганській окрузі - 5129 чоловік і Тагільській окрузі - 1 466 чоловік. В інших округах, що входили до Уральського регіону, кількість українців становила менше тисячі чоловік.