Мирон Кордуба як вчений: життя і діяльність

М.Кордуба змушений фактично припинити наукову діяльність. Його “перевихованням” займаються партійні органи всіх рівнів. Мужність і відданість науці коштувала вченому дорого. Не витримав морального терору, принижень, цькувань. Під час роботи у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника АН України 30 квітня 1947 р. у нього стався інсульт, внаслідок чого 2 травня того ж року вчений помер [73, с. 2]. Поховали М.Кордубу на Личаківському цвинтарі.Предметне вивчення всебічної наукової та громадсько-політичної діяльності М.Кордуби, з`ясування ролі історика у процесах державотворення наприкінці XIX – в першій половині XX століть спростовують оцінки і погляди, які применшували значення спадщини вченого, відкривають багато нового й цінного в науковій, політичній, культурній сферах. Значення М.Кордуби як вченого – переломне в розвитку української вітчизняної історіографії. Воно безпосередньо пов`язане з національно-культурним відродженням української нації в першій чверті ХХ ст. Те, що професор продуктивно застосовував допоміжні історичні дисципліни - етнографію, демографію, статистику, історичну географію, топоніміку, джерелознавство – було співзвучне новим віянням західно-європейської науки наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., зробило його побудову історичної картини розвитку українського народу цілісною, наочно доказовою, довершеною, додало аргументації при розгляді питання окремішності українського народу серед інших східно-слов`янських народів. Власне, вчений вперше в українській топоніміці прокласифікував назви населених пунктів за їх семантикою, розробив свою методику збору таких назв. Переосмислення праць М.Кордуби з історичної та етнічної географії сьогодні має свої проблемно-теоретичні та наукознавчі завдання. Інформація, почерпнута в них, стане своєрідним індикатором етнологічного знання, сучасного етнонаціонального буття та процесів державотворення.

Наступні дослідження наукової спадщини вченого відкриватимуть нові сторони гносеологічно-методологічного виміру його як науковця, дадуть змогу збагнути таємницю його життя, з якої він черпав силу та енергію для праці.

Опубліковані праці М. Кордуби з історико-географічної та краєзнавчої проблематики

1.Молдавсько-польська границя на Покутю до смерти Стефана Великого // Науковий збірник, присвячений проф. М.Грушевському учениками й прихильниками з нагоди Його десятилітньої наукової праці у Галичині (1894–1904). – Львів, 1906. – С. 158–184.

2.Де лежав старовинний город Хмелів? – Львів, 1907. – 3 с.

3.Старі й нові держави. – Львів, 1909. – 7 с.

4.Народи Буковини // Читальня. – 1911. – Ч. 5. – С. 3.

5.Північно-Західна Україна. – Відень, 1917. – 89 с.

6.Територія і населення України. – Відень, 1918. – 24 с.

7.Простір і населення України. – Львів, 1921. – 19 с.

8.Земля свідком минулого. Географічні назви як історичне джерело. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1924. – 14 с.

9.Західне пограниччя Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном // Записки НТШ. – Т. 138–140. – Львів, 1925. – С. 159–245.

10.Конференція істориків у Варшаві // Україна. – Кн. 5. – 1927. – С. 196–199.

11.Потреба організації збирання географічних назв. – Париж, 1928. – 7 с.

12.Рецензія на працю Петрова А. “Карпаторусские межевые названия из пол. ХІХ и из нач. ХХ в.”. – Прага, 1929. – 219 с. – (Відбиток з “України”). – С. 136–139.

13.Що кажуть нам назви осель? – Львів: Наша Батьківщина, 1938. – 22 с.

14.Історія Холмщини і Підляшшя. – Краків, 1941. – 127 с.