ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА УЧБОВО-СПОРТИВНОЇ РОБОТИ

Третій принцип — поступовість. Він побудо¬ваний на тому фізіологіч-ному положенні, що зміни в перебудові органів і систем організму та покращання їх функцій відбуваються під впливом тренування поступопо, протягом пев¬ного часу. Звідси висновок — тренувальне на-вантаження треба підвищувати поступово, від заняття до заняття. Здійснення цього принципу базується і на відомих педагогічних правилах — «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого». Най¬правильнішим при навчанні є сполучення пра¬вил — «від простого до складного» і «від легкого до важкого».

Принцип поступовості визначає планове збільшення навантажень і складності вправ на кожному занятті. Це й повинні відбивати тиж¬неві, місячні й річні плани тренувань. Посту¬повість у навчанні має відповідати силам і мож¬ливостям спортсменів, тобто треба враховувати індивідуальні особливості кожного з них. Такий підхід забезпечить поліпшення здоров'я, трено¬ваності та уростання гнортнпних результатів. І навпаки, ігнорування принципу поступовості, неврахування індивідуальних особливостей уч¬нів, прагнення до «швидкого» зростання трено¬ваності, спортивних досягнень протягом корот¬кого часу (здійснення так званої форсованої підготовки «натягування» на розрядні нормати¬ви) ніколи ще не давало бажаних результатів, а лише шкодило здоров'ю.

Міцність засвоєних знань і навичок лежить в основі четвертого принципу — повторності. Систематичне багаторазове повторення вправи, яка вивчається, сприяє міцному її закріпленню.

Цей принцип також базується на відомому фізіологічному положенні про необхідність по¬вторень, щоб домогтись відповідних змін у пере¬будові органів і систем організму під впливом тренувань.

Кількість повторень окремих вправ та інтер¬вал відпочинку між ними значною мірою зале¬жать від підготовленості спортсмена, його віку, зовнішніх умов. Головну увагу тут слід звер¬нути на то, що до чергового заняття треба при¬ступати з достатньо відновленими силами пі¬сля попередніх занять. Виникнення почуття втоми — сигнал до припинення вправ, в яких переважно вимагаються швидкість, сила, сприт¬ність і точність рухів. Продовжувати трену¬вання при виникненні втоми нераціонально. Краще зробити перерву (в межах декількох хвилин), і коли сили спортсмена будуть віднов¬лені, повторити вправу вдруге, потім, знову-та¬ки після відпочинку,— втретє і т. д.

Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли на¬ступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою.

З метою закріплення знань і навичок впра¬ву треба повторювати доти, аж поки вона не будо виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті — між вправами.

Принцип повторності шімагає систематично¬го тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якос¬ті. Спортивні змагання дають змогу об'єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на трену¬вальних заняттях павичками і якостями.До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших' проблем сучасної методики тренування с проблема роз-витку високих вольових якостей спортемснів. Рівень цього розвитку — один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості

до відповідальних змагань. Високі вольові якос¬ті досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Іінхоїіання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання — одне з головних .ііііідапь, які стоять перед гро¬мадським інструктором, тренером.

Зазначені принципи тісно пов'язані між со¬бою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуван¬ні, а пос'іупопість грунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи здійснюються не у відриві один від одного, а лпгно у взаємозв'язку, п (;;ГІ!Ш)МУ про¬цесі виховання, навчання й тренувапия спорт¬сменів.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНА

Виховання спортсмена складається з таких органічно взаємозв'язаних частин: технічної, тактичної, фізичної (загальної і спеціальної), моральної й польової та теоретичної підготовки.