Методика використання фізичної культури з метою оздоровлення та активного відпочинку

У юдей, в яких недостатня рухова активність, порушується обмін речовин, погіршується функція дихання, травлення, виникають застійні явища в області малого тазу. Все це супроводжується зниженням витривалості, падінням працездатності.

Суттєво підвищується імовірність серцево-судинних захворювань надмірна маса тіла і стреси. Відомий кардіолог А.Л. Мясніков відзначав, що при надмірному нервово-емоційному збудженні рухова активність і фізична робота найбільш сприятливі для нормалізації нервової діяльності [1,7,17]

Дослідження психолога Енн Флєтчер із Майамського університету свідчать про те, що 10-тижнева програма аеробних вправ зменшує депресію, роздратованість і покращує імунні реакції.

Велика роль фізичної культури в профілактиці злоякісних новоутворень. Раціональна рухова активність, перешкоджаючи розвитку цих небажаних явищ, стає загальнопрофілактичним засобом. Систематичні заняття аеробними фізичними вправами сприяють підвищенню споживання кисню організмом, збільшують капіляризацію м’язів, покращують постачання кисню і цим самим перешкоджають виникненню онкологічних захворювань.

Мета даного дослідження: розкрити зміст та методи впровадження фізичних вправ з метою оздоровлення та активного відпочинку.

Завдання дослідження:

Дати загальну характеристику оздоровчої фізичної культури, як засобу покращення стану здоров’я та працездатності людини.

Узагальнити методику і використання різноманітних засобів оздоровчої спрямованості.

Методи дослідження: метод теоретичного аналізу та узагальнення літературних джерел, метод педагогічного спостереження.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, переліку літератури, що налічує 25 першоджерел.

Робота має об’єм 43 листки комп’ютерного набору

Розділ І. Характеристика оздоровчої фізичної культури1.1.Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання.

Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла визначення, що таке здоров’я. “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад”. Здатність організму адекватно змінювати свої функціональні показники і зберігати оптимальність в різних умовах – найбільш характерний критерій норми здоров’я. [1,6,7,23]

В сучасних умовах розвитку нашого суспільства спостерігається різке зниження стану здоров’я населення і довголіття. За даними різних дослідів, лиш біля 10% молоді мають нормальний рівень фізичного стану і здоров’я, тривалість життя скоротилась на 7-9 років, в результаті знижується і виробничий потенціал суспільства. Тільки оптимальне фізичне навантаження в поєднанні з раціональним харчуванням і способом життя є найбільш ефективним попередженням багатьох захворювань і збільшення тривалості життя.

Щоб фізична культура давала позитивний вплив на здоров’я людини, необхідно дотримуватись певних правил:

засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, які мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями учнів;

в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю. [11,15,16,23,24]