Грошово-кредитна система та грошова політика держави

відповідні умови для зміни пропозиції грошей, але вона не мо-

же гарантувати, що банки належним чином відреагують на неї

змінами у кредитуванні, особливо в період циклічного спаду.

Певні ускладнення виникають і в регулюванні чистого

експорту (торгового балансу). Якщо політика "дешевих" грошей

сумісна з завданням коректування дефіциту торгового балансу -

вона збільшує активне сальдо, то політика "дорогих" грошей,

протидіючи інфляції, веде до зменшення активного сальдо, тор-

гового балансу, збільшуючи його дефіцит.

Цілком зрозуміло, що в умовах хронічної інфляції Наці-

ональний банк України має діяти таким чином, щоб забез-

печувати антиінфляційні запходи. Але періодично НБУ здійснює

так звану "емісію на вимогу" у зв'язку з потребою поповнити

дефіцитний держбюджет. У такий спосіб неминуче досягається не

антиінфляційний, а проінфляційний ефект.

За моделлю запропонованою Олегом Гаврилишиним, Маркусом

Міллером та Вільямом Перродіним для пояснення ситуації, що

складається на грошовому ринку України, визначено зв'язок між

емісією, сеньйоражем та інфляцією.

Вихідна теза для побудови моделі: коли в країні існує

неефективне оподаткування і надходження не відповідають вит-

ратам, держава вдається до емісії. Емісія переворюється на

своєрідний податок з "карбування монет", або сеньйораж (це

якраз той податок, який покриваєнестачу від звичайних подат-

кових надходжень). Оскільки емісія викликає інфляцію, то