Грошово-кредитна система та грошова політика держави

ційних банків посилюється зацікавленість у зниженні залиш-

кових резервів, а у домогосподарств - готівкових грошей.

Функція пропозиції грошей (М ) визначається таким чином:

М = m (r, B(i), d(i), H)

де m - грошовий мультиплікатор.

Завдання Центрального банку:

1. Забезпечення стабільності національної валюти.

2. Забезпечення платіжного обігу.

3. Сприяння державному контролю за приватними банками.

4. Забезпечення ліквідності комерційних банків.

5. Забезпечення стабільності банківської системи в ціло-

му.

Інструменти Центрального банку:

1. Операції на відкритому ринку:

- Гнучкий валютно-політичний інструмент, який ви-

являється в продажу чи купівлі Центральним банком цінних па-

перів на "відкритому ринку" у комерційних банків.

- Застосовується для проведення експансивної (купівля)

чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

2. Політика облікової ставки:

- Інструмент прямого регулювання грошово-кредитного

обігу.

- Виявляється у змінах облікової ставки відповідно до

кон"юнктурних коливань економіки.

-Застосовується для управління кредитною активністю.Йдуть суперечки про те, в якій мірі повинен бути незалежним Центральний банк країни. Суспільство часто не розуміє багато проблем, пов”язаних зі стабілізацією економіки, зокрема, неусвідомлює того, що вплив грошово-кредитної і фіскальної політики в більшості є невизначеним, що існують різноманітні часові лаг в процесі її проведення. Центральний банк часто критикують. Наприклад, якщо зростає безробіття або з"являється нестача засобів для соціальних програм в результаті жорсткої монетарної політики, то підсилюються вимоги більшого контроля зі сторони уряду за діяльністю Центрального банку. Критики ФРС (Федеральної резервної системи) в США вважають, що Велика депресія 30-х рр. не була б такою глибокою, якщо б в 1929-1933 рр. не було б так скорочено пропозицію грошей, що спад 1966 р. був би меншим, якщо б темпи зростання грошової маси не були б скорочені так різко, що високі темпи інфляції в 70-ті роки були викликані надзвичайно високими темпамии росту пропозиції грошей. Вони виступають за те щоб в повноваження по створенню і регулюванню грошової маси були передані Конгресу і уряду, а не ФРС.