Грошово-кредитна система та грошова політика держави

Основний аргумент на користь незалежності Центрального банку полягає в тому, що його незалежність забезпечує захист від різного роду політичного тиску. Наводяться приклади Центральних банків, що володіють найбільшою незалежністю, таких як німецький і швейцарський банки, діяльність яких асоціюється з високою макроекономічною стабільністю і високими темпами росту. У той же час в країнах, де уряд володіє правом контролювати пропозицію грошей, наприклад, в деяких Латиноамериканських країнах, мали місце і гіперінфляція, і повільний економічний ріст.

Існує ще одна точка зору на степінь контролю за діяльністю Центрального банку. Її прихильники виступають за те, щоб було встановлене так зване “монетарне правило”, по якому пропозиція грошей щорічно повинна збільшуватися темпами, які залежать від темпів економічного росту. Це правило, на їх думку, обмежить абсолютну владу Центрального банку при проведенні стимулюючоїї або стримуючо

3. Політика мінімальних резервів:

- Найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регу-

лювання.

- Виявляється в маніпуляції нормою обов"язкових ре-

зервів, які комерційні банки зобов"язані зберігати на рахун-

ках у Центральному банку.

- застосовується як засіб для швидкого стиснення чи роз-

ширення кредитної маси в системі.

Схожість кейнсіанських і монетаристських поглядів поля-

гає у визнанні того факту, що грошова пропозиція становить

зміст грошової політики. Пропозиція грошей включає два еле-

менти - готівку та депозити:

M = Cur + Dep,

де Cur - готівка (операції Центрального банку на відкри-

тому ринку);

Dep - депозити на поточних рахунках.

Ця формула містить інформацію про те, що пропозиція гро-

шей залежить не лише від роботи друкарського верстата, і на-

віть не тільки від операцій центрального банку на відкритому

ринку (ці чинники визначають обсяг Cur), а й від діяльності