Сучасна аграрна політика української держави

Наука аграрного права має розробити основні засади і стратегії земельної та аграрної реформи, їх правового забезпечення. Аграрно-правові наукові дослідження мають бути спрямовані на визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі.

Важливу роль відіграє наука аграрного права у з’ясуванні змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи.

Слід також зазначити, що аграрна реформа в Україні розпочалася без попередньої розробки довгострокової цільової програми реформування земельних відносин. Тому метода аграрної реформи мали часто спонтанний характер і були неефективними.

Отже, аграрно-правова наука відіграє фундаментальну роль в проведенні аграрної та земельної реформ. Саме наука повинна розробити засади і стратегію проведення аграрної реформи, вона має спрямувати свої дослідження на вдосконалення правового регулювання нових правових інститутів аграрного права України.

2.2

сучасний період розвитку аграрного законодавства, який має забезпечити реалізацію аграрної реформи, привів до виникнення нових правових інститутів аграрного права України. У зв’язку з цим сформувалися нові напрями наукових досліджень.

Аналіз наукових праць вчених дає можливість визначити основні проблеми розвитку нових правових інститутів аграрного права України і з’ясувати основні завдання науки по науково-правовому забезпеченню їх вдосконалення.

Науковцями розробляються наукові засади аграрно-правових інститутів земельної та аграрної реформи, права приватної власності на землі, паювання земель, оренди земель, сільськогосподарської майнової оренди, селянського (фермерського) господарства та деякі інші.

Серед авторів, які досліджують правові проблеми реформування аграрних відносин слід відзначити В.З. Янчука, В.І. Андрейцева 19, В.І. Семчика 14, Н.І. Титову 15,42, О.В. Статівку 43, П.Ф. Кулинича та інші.Слід зазначити, що напередодні проведення земельної та аграрної реформ не було розроблено відповідної наукової бази. Через те, заходи проведення реформ мали часто спонтанний характер і тому були неефективними. Тому потрібно детально розробити основні засади і стратегії аграрної та земельної реформ; їх правового забезпечення. Існує чимало досліджень з цього питання. Серед авторів можна назвати В.І. Андрейцева, В.З. Янчука, В.І. Семчика, Н.І. Титову, М.В. Шульгу та інших. Особливо потрібно відзначити дослідження В.І. Андрейцева, який визначив мету земельної реформи 44,с.14.

Ще одним напрямом аграрно-правових наукових досліджень є визначення співвідношення аграрної та земельної реформ. Такі вчені як Н.І. Титова, М.В. Шульга, П.Ф. Кулимич розглядають земельну реформу як ядро аграрної рефрми.

Науково-правові засади інституту приватної власності на землі є предметом дослідження багатьох юристів-аграрників. Серед них можна назвати В.І. Андрейцева 44, В.І. Сямчука 14, , Н.І. Титову 15, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульгу, В.З. Янчука. Важливими є також роботи В.В. Носіна, В.К. Туревського, О.М. Вовк.

Ці вчені з’ясували суть, зміст поняття приватної власності на землі, визначили правомочності власників земель, коло суб’єктів та об’єктів права приватної власності на землі, здійснено наукове обгрунтування механізму набуття та реалізації права приватної власності на землі.

В працях Н.І. Титової 42,с.10-15, В.І. Андрейцева 19 визначено поняття землі та землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, поняття права приватної власності досліджується в роботах В.К. Гуревського, П.Ф. Кулинича, М.В. Шульги. Професор В.І. Андрейцев визначив ознаки приватизації земель 19,с.29-30

Проблема паювання земель досліджувалась В.І. Андрейцевим 19,с.44-46, Н.І. Титовою, В.В. Носіком, М.В. Шульгою 41, П.Ф. Кулиничем, В.І. Федоровичем.