Сучасна аграрна політика української держави

Слід також зазначити, що економічні і правові проблеми аграрної реформи були предметом дослідження спеціальної наукової конференції в Одесі (1993 р.) та Міжнародного конгресу в Мінську (1999 р.) 34.

До основних напрямів аграрно-правових наукових досліджень, які потребують детального вивчення можна віднести наступні:

1)наукова розробка засад і стратегії земельної та аграрної реформи;

2)визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місце в аграрній реформі;

3)з’ясування змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи;

4)правовий аналіз організаційних форм та методів проведення аграрної реформи;

5)радикальна зміна відносин власності на землі сільськогосподарського призначення;

6)аналіз правового становища суб’єктів аграрної реформи;

7)роль держави у забезпеченні аграрної реформи;

8)охорона навколишнього природного середовища в процесі аграрного реформування та деякі інші 35,с.130-131.

Отже, важливим напрямом розвитку аграрно-правових наукових досліджень можна вважати розробку фундаментальних засад і стратегії аграрної та земельної реформи.Слід також зазначити, що подальшого наукового обгрунтування та відповідного законодавчого закріплення потребують питання щодо кола суб’єктів права приватної власності на землі та обсягу їх правомочностей. Крім того, потрібно визначити об’єкт права приватної власності на землі, а також обмеження права приватної власності та інші.

Розвиток аграрного законодавства зумовив виділення як одного нового правового інституту аграрного права – інституту оренди земель, який регулюється Законом України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р. 36.цей інститут вже досліджувався багатьма юристами-агрономами: О.О. Погрібний, М.В. Шугога, І. Будзилович, А. Юрченко 37,с.63-67,І. Сомлок 38,с.35-39, А. Берлач 39,с.15-18 та інші.

Детальнішого наукового дослідження вимагає правовий інститут сільськогосподарської майнової оренди 35.

Наука аграрного права повинна, шляхом розроблення відповідних рекомендацій сприяти прийняттю спеціалізованого нормативно-правового акта аграрного законодавства (у формі закону) з питань регулювання оренди майна в сільському господарстві.

Ще одним важливим напрямом аграрно-правових наукових досліджень є розвиток сільськогосподарського кооперативного законодавства.

Дискусійним в аграрно-правовій науці є питання щодо юридичної природи сільськогосподарського кооперативу.

Наступний напрям досліджень пов’язаний як з одним новим правовим інститутом – інститут селянського (фермерського) господарства.

Слід також сказати, що відбувається процес становлення як одного нового правового інституту – інституту правового забезпечення соціального розвитку села. Ця проблема є важливою і потребує детального наукового обгрунтування, оскільки Закон УРСР “Про пріоритетність соціального розвитку села ат агропромислового комплексу в народному господарстві” фактично не діє, а його норми в більшості носить суто декларативний характерному одним із напрямів розвитку аграрно-правових наукових досліджень має бути створення ефективного механізму реалізації норм даного нормативно-правового акту.

Ще одним напрямом аграрно-правових наукових досліджень, який потребує подальшого розвитку є з’ясування соціальної ролі селянства та проблеми гарантування його прав. На мою думку, це є важливо, оскільки права селян завжди ставилися на другий план, а тому потрібно розробити чіткі гарантії їх виконання.