Сучасна аграрна політика української держави

ІІ Розділ

2.1

наука аграрного права України – це комплексна, інтегрована і спеціалізована юридична наука, що є системою знань про аграрне право як галузь, його предмет, структуру та методи правового регулювання, аграрно-правові норми та інститути, ,аграрне законодавство та окремі нормативно-правові акти, практику їх застосування, з точки зору закономірностей виникнення, функціонування, розвитку та напрямів вдосконалення 48.

Комплексність науки аграрного права полягає в неоднорідному складі суспільних відносин.

Інтегрованість означає те, що в межах одного предмета правового регулювання об’єднуються суспільні відносини, що виникають в різних сільськогосподарських структурах.Спеціалізованість аграрного права полягає у відображенні в змісті аграрно-правових норм специфіки сільськогосподарського виробництва.

Слід також зазначити, що процес виникнення аграрно-правової науки сягає до кінця 60-х – початку 70-х років.

Основою для формування аграрно-правової науки було сільськогосподарське законодавство.

Вперше в науці думка про існування аграрного права була висловлена в 1967 році, професором Уіквадзе та М.І. Козирем в своїх працях.

Вчені, а саме М.І. Козирь дав поняття права, визначив предмет і методи правового регулювання.

Думки вчених поділилися: одні підтримували існування аграрного права як комплексної галузі права (М.І. Козирь, Н.І Титова, Бичкова), а інші виступали проти (Шелестов, Янчук).

В світлі проведення аграрної та земельної реформи, а також виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права України все більшого значення набувають наукові дослідження.

Роль аграрно-правової науки полягає в тому, що вона завдяки своїм дослідженням дає змогу виявити основні проблеми сучасного періоду розвитку нових правових інститутів та з’ясувати основні завдання її по науково-правовому забезпеченню їх удосконалення.

Аграрно-правовою наукою аналізуються різні аспекти земельної та аграрної реформи в Україні. До авторів, які досліджують проблеми реформування аграрних відносин можна віднести В.З. Янчука, В.І. Андрейцева, В.І. Сямчука, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульгу, Н.І. Титову та інших вчених 10.

Потрібно також зазначити, що аграрно-правовою наукою активно повинні використовуватися такі методи дослідження, як метод історизму та метод порівнювального правознавства. Це створить можливості для ефективного виконання наукового аграрного права України своїх функцій, особливо евристичної, пізнавальної, інтерпритаційної, методологічної, прогностичної.

Важливим напрямом у розвитку аграрно-правової науки є також її подальший взаємозв’язок і взаємопроникнення з іншими галузями наукових знань, але не тільки юридичних наук, але й інших суспільних і природничих наук. Наукою аграрного права України мають використовуватись знання, відкриті історичною, економічною та іншими науками, для виконання евристичної функції, тобто для відкриття нових знань з метою розробки доцільних рекомендацій щодо подальшого розвитку правового регулювання аграрних відносин 10.

Аграрно-правова наука повинна дослідити нові суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі економіки, розробити основні засади нових правових інститутів. Все це має бути спрямовано на реформування аграрних відносин в нашій державі.

Саме завдяки аграрно-правовим науковим дослідженням, мають бути вироблені рекомендації до вдосконалення нових правових інститутів аграрного права.