Сучасна аграрна політика української держави

В деяких випадках, нові нормативно-правові акти суперечать вже існуючим.

Слід також сказати, що багато нормативно-правових актів мають суто декларативний характер, оскільки немає механізму їх реалізації.

Це стосується, насамперед, Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Багато положень цього закону не діють.Отже, сучасний розвиток аграрного законодавства є безсистемним. Актуальною є проблема розробки і прийняття єдиного кодифікаційного акта. Таким чином, як вважає Н.І.Титова, мають стати основи аграрного законодавства України 15. Прийняття такого акту є важливим для підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки, а також могло б полегшити правозастосовчу діяльність в цій сфері 31. Прийняття такого акту дало б можливість усунути усі протиріччя і прогалини в діючих нормативно-правових актах, забезпечить їх єдність та взаємоузгодженість. Крім того, пропонується прийняти і Закон України “Про сільське господарство” 33,с.125-128.

У процесі розробки і прийняття цих нормативно-правових актів аграрного законодавства України, важливу роль має відігравати аграрно-правова наука, шляхом здійснення науково-теоретичних досліджень та розробки конкретних рекомендацій щодо його класифікації, розробки визначень основних понять сільськогосподарського виробництва.

Усі згадані особливості розвитку аграрного законодавства, вимагають подальшого розроблення теорії законодавства, принципів його розвитку, вироблення нових підходів до поняття, характеристики змісту, перспектив розвитку аграрного законодавства.

Саме аграрно-правова наука має дослідити нові суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі економіки, виявити прогалини в їх правовому регулюванні, розробки основні засади нових правових інститутів, виробити чіткі визначення понять сільськогосподарського виробництва.

Нові правові інститути вже досліджуються вченими: Н.І. Титовою, Л.В. Логуш, М.С. Долинською, Ю. Шемшучником???, П. Кужиинцем???, В. Медведчука, В. Семчиком, І. Бузиловичем, А. Юрчинко, І.А. Войтлоком та іншими 31.

Отже, аграрно-правова наука має сприяти розвитку нових правових інститутів аграрного права так ефективному правовому регулюванню аграрних відносин.

ІІІ Розділ

Аграрно-правові наукові дослідження юристів-аграрників з питань аграрної реформи в Україні відіграють важливу роль, оскільки саме завдяки їм вносяться пропозиції та рекомендації щодо прийняття багатьох нормативно-правових актів.

Слід також зазначити, що виникнення нових правових інститутів у системі аграрного права вимагають подальшого розроблення теорії законодавства, принципів його розвитку. Потрібно також виробити нові підходи до понять, характеристики аграрного законодавства. Крім того, потребують подальшого дослідження нові суспільні відносини, які виникають в аграрному секторі економіки.

Аграрно-правові наукові дослідження мають бути спрямовані на виявлення певних прогалин чи нашарувань, які є зайвими в правовому регулюванні нових аграрних відносин. Також потрібно розробити основні засади нових правових інститутів. Крім того, глибшого дослідження вимагається до визначення певних понять сільськогосподарського виробництва 31,с.102.

Так, вже зараз нові правові інститути аграрного права досліджуються такими вченими як Н.І. Титова, Л.В. Логуш, М.С. Долинський, П. Кулимич та інші.

Отже, можна сказати, що основними напрямами розвитку аграрно-правових наукових досліджень в сучасний період мають бути дослідження, спрямовані на розробку певних рекомендацій щодо прийняття нових нормативно-правових актів та вдосконалення діючих. Крім того, розвиток аграрно-правових наукових досліджень має бути направлений на глибинне дослідження нових правових інститутів аграрного права і їх ефективне правове регулювання.