Основні джерела інвестицій
У цьому сенсі все, що робиться, має свою ціну. Наприклад, усі ресурси обмежені. Виходячи з цього їх завжди можна використовувати по-різному, одержуючи різну віддачу. Використовуючи будь-який ресурс лише певним чином, людина зв'язує його і тим самим позбавляється того, що могла б одержати за альтернативного варіанта витрат — це "упущена" у такий спосіб вигода.
Економіка постійно має справу з вибором — між орієнтирами інвестиційної стратегії, між різними технологіями виробництва, між виробництвом різних товарів і послуг, щоб мати прибуток від різного вкладення ресурсів. При цьому будь-який вибір спричиняє витрати. Питання полягає лише в тому, що необхідно обрати такий варіант, який забезпечить найбільшу ефективність.
Технічний погляд на ефективність інвестицій полягає в тому, що виробництво повинне займати положення на кривій виробничих можливостей, а не всередині її. Але цей варіант також обмежений, оскільки не враховує, чи є в населення потреба саме в цих товарах. Світ товарів і послуг різноманітний. Орієнтуватися в ньому складно.
Для наповнення поняття ефективності інвестицій прийнятним макроекономічним змістом необхідно обов'язково враховувати побажання і потреби людей. Отже, ефективним варіантом капітальних вкладень у різні галузі і сфери господарства має бути та точка на кривій виробничих можливостей, розміщення якої найкраще відповідає бажанням і потребам людей. Суспільство має у своєму розпорядженні різні ресурси, що пропонуються на ринку, а тому люди повинні мати можливість обирати для себе необхідне між різними товарами і послугами. Виходячи з цього кожне вкладення ресурсів і кожен обмін мають бути організовані так, щоб витрати точно відповідали тим потребам, які споживач задовольняє в результаті певної економічної дії. Якщо ж витрати будуть більшими за одержуваний ефект, то необхідно відмовитися від цієї економічної дії.
Треба завжди пам'ятати, що в економічному розрахунку остаточне рішення залежить від співвідношення витрат і вигоди, яку суб'єкт господарювання одержить від своєї діяльності.
Отже, чи буде потенційний інвестор робити нові вкладення — визначається не тим, який прибуток дали попередні інвестиції, а тим, який прибуток передбачається одержати від нових інвестицій. Наприклад, підприємство, приймаючи на роботу нового працівника, завжди розраховує на той додатковий внесок у загальну справу, який зробить цей працівник.
Вигода (благо), що її одержує суб'єкт господарювання від здійснення такого варіанта інвестиційних вкладень, називається граничною корисністю. Дохід, що одержує підприємство від продажу додаткової одиниці товару, зробленого завдяки цим інвестиціям, називається граничним доходом. Продуктивність, досягнута за рахунок додаткових витрат інвестиційних ресурсів, називається граничною продуктивністю. Додатковий продукт, зроблений ще одним новим працівником у результаті розширення підприємства, називається граничним продуктом. Ці додаткові споживчі блага, доходи підприємств і продуктивність додаткових ресурсів порівнюються з граничними витратами, що зумовлені додатковими витратами чи відмовленням від будь-яких благ. Іноді використовують терміни "маргінальні витрати", "маргінальна корисність", "маргінальний продукт" і "маргінальний дохід". Вважається, що граничні витрати (у розрахунках цього типу) звичайно зростають, оскільки витрати виробництва додаткової одиниці товару чи послуги також зростають. Це пов'язано зі спадною продуктивністю, за якою передбачається, що для виробництва додаткової одиниці товару чи послуги необхідно вкладати більше ресурсів, ніж для виробництва попередньої. Так само вважається, що для суб'єкта господарювання постійно зростає і додаткове навантаження (негативна корисність) від додаткової праці, тобто кожна додаткова година праці вимагає більших зусиль, ніж попередні.Гранична корисність зменшується при постійному зростанні споживання будь-якого товару чи послуги. Отже, корисність від споживання чи використання першої одиниці капітальних вкладень буде вище, ніж усіх наступних, другої — вище, ніж наступних за нею і т. ін. Виходячи з цього напрями вкладення інвестицій слід визначати корисністю, що виражається показником питомої капіталовіддачі, за всіма представленими проектами. Обираючи найвищий з цих показників, ми забезпечуємо при цьому варіанті використання інвестицій найвищу корисність. З часом показник питомої капіталовіддачі за цим проектом буде зменшуватись, оскільки відбувається насичення ринку цим товаром чи послугою. Тому необхідно шукати новий напрям використання інвестицій, щоб знову забезпечувати собі найвищу корисність від реалізованих інвестиційних проектів. Подібний аналіз потрібно здійснювати постійно, якщо ти зацікавлений в успішній реалізації прийнятих господарських рішень. Цей процес іноді називають інвестиційним моніторингом.
Нерозвиненість цього напряму аналізу діяльності економічних суб'єктів в умовах адміністративно-командної системи, а також неврахування потреб споживачів теж спричинили економічний крах радянської системи.