Основні джерела інвестицій

Як видно зі статистичних даних, у першому кварталі більшість коштів від приватизації надійшла за результатами конкурсів, проведених центральним апаратом. Сьогодні саме цей вид продажу залишається найприбутковішим, але водночас проведення конкурсів пов'язане з найбільшими проблемами. Вони позначаються насамперед на термінах і результатах їх проведення. На жаль, жоден з інших видів продажу не може компенсувати втрат держбюджету від затримки або відміни конкурсів.

Нині діють два розпорядження щодо продажу підприємств у поточному році, які були прийняті Кабінетом Міністрів України 29 березня 2001 р. Перше з них визначає перелік підприємств, персональний склад комісій з продажу й умови продажу яких мають узгоджуватись з Кабінетом Міністрів України. До цього переліку ввійшли 17 об'єктів.

Другим розпорядженням затверджені три основні переліки підприємств:

• ВАТ, 50 % акцій яких, раніше закріплені в державній власності, підлягають продажу;

• ВАТ, 25 % акцій яких, раніше закріплені в державній власності, підлягають продажу;

• ВАТ, пакети акцій яких підлягають першочерговому продажу (узагальнений перелік підприємств, продаж яких дасть змогу спрямувати заплановану суму від приватизації до держбюджету без продажу акцій ВАТ "Укртелеком").

Фонд державного майна України на початку 2001 р. підготував зазначені переліки у зв'язку з проблемами забезпечення надходження коштів від приватизації до держбюджету, які можуть виникнути через затримку приватизації ВАТ "Укртелеком". На думку фахівців ФДМУ, це потужне підприємство, а також підприємства енергетики, від приватизації яких так само очікується значна частина надходжень до держбюджету, є на сьогодні проблемною групою підприємств, запланованих для продажу.

Метою підготовки резервних переліків є компенсація можливих витрат держбюджету, причому їх затвердження Кабінетом Міністрів України було надзвичайно важливим кроком у виконанні стратегічних завдань приватизації у 2001 р.

Фонд також оприлюднив перелік енергокомпаній, які заплановані для продажу: ОАО «Енергетична компанія "Севастопольенерго"», ВАТ «Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"», ВАТ "Кі-ровоградобленерго", ДАЕК "Рівнеобленерго", ВАТ "Київобленер-го", ВАТ "ЕК Житомиробленерго". Складено також перелік енергокомпаній, продаж яких стане можливим лише за відповідних змін до Указу Президента України № 944 від 2 серпня 1999 p.: ВАТ "Вінни-цяобленерго", ВАТ "Тернопільобленерго", ВАТ «Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"», ДАЕК "Запоріжжяобленерго", ВАТ "Донецькобленерго", ОАО "Крименерго", ВАТ "Волиньобл-енерго", ВАТ «Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"», АО "Харківобленерго", ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Луганськобл-енерго", ВАТ «Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленер-го"», ВАТ "Черкасиобленерго", ВАТ «Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго"», ВАТ "Сумиобленерго", ВАТ ЕК "Дніпрообл-енерго".У ході виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1 18-Р від 29 березня 2001 р. ФДМУ також планує провести продаж на фондових біржах (ПФТС) 12 підприємств, серед яких ВАТ "Нафто-проммаш", ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" та ВАТ "Укрвуглепостач".

Завдяки затвердженню цих переліків ФДМУ сподівається надолужити ці втрати. Втім, це буде можливо за умови сприяння Фонду з боку місцевих органів влади, які опікуються тими чи іншими підприємствами, підтримки інших міністерств та відомств, причетних до приватизації, а також підтримки Фонду з боку центральних органів влади.

Переважна частина інвестицій формувалася на рівні господарських структур, тоді як у 1991 р. визначальну роль у формуванні інвестиційних ресурсів грала держава.

Переміщення інвестиційної діяльності з централізованих джерел у децентралізовані призвело до деякої втрати управління інвестиційним процесом, до стихійного формування окремих і локальних програм накопичення і відтворення, до використання на ці цілі досить незначних коштів навіть порівняно з тими можливостями, що є в розпорядженні підприємств. Значна частина децентралізовано накопичених коштів не використовується через такі причини: випереджальні темпи подорожчання машин і устаткування; брак матеріальних ресурсів; відсутність належної мотивації до швидкого технологічного відновлення, адже ринкові механізми ще не діють повною силою, кооперація з постачальниками енергоресурсів, сировини, матеріалів і комплектуючих виробів порушена, надійних замовників немає. Тому значна частина грошей залишається нереалізованою, а накопичені фінансові ресурси в кілька разів перевищують реальний обсяг інвестицій. За умови належної ринкової мотивації це дає надію, що у майбутньому можна не тільки підтримувати і розвивати життєво необхідні інвестиційні структури, а й активізувати сам інвестиційний процес.