Основні джерела інвестицій

За програмою максимізації амортизаційних відрахувань у межах компаній також спостерігається низка перспективних напрямів.

По-перше, необхідно звернути увагу на те, що умови відшкодування витрат на придбання основних фондів значно відрізняються від умов відшкодування витрат на їх поліпшення. Завдяки тому, що частина витрат на поліпшення об'єктів відшкодовується протягом поточного року за рахунок віднесення на валові витрати, з урахуванням дисконтування амортизаційних відрахувань майбутніх періодів привабливішим бачиться саме ремонт об'єктів, ніж їх заміна, але, звичайно, пріоритетними є виробничі потреби підприємств. Крім того, необхідно визначити критичні значення співвідношень витрат на поліпшення і заміну об'єкта, при яких таку пропозицію можна вважати економічно доцільною.

Господарчий ефект також можна отримати завдяки вдосконаленню черговості поліпшення основних фондів. З урахуванням 5 %-го ліміту витрати на поліпшення об'єктів відносяться на валові витрати без розподілу за групами, тоді як перевищення ліміту відноситься на збільшення балансової вартості об'єктів конкретних груп. Норми амортизації за групами вирізняються вагомо, відповідно вирізняються умови відшкодування сум, що збільшили балансову вартість об'єктів. Виходячи з цього з метою прискорення відшкодування таких витрат можна запропонувати за умови технологічної доцільності здійснювати протягом року насамперед планові поліпшення об'єктів І групи (за цією групою норми амортизації мінімальні), потім — III і наприкінці — II групи. Після досягнення ліміту витрат на поліпшення основних фондів, який відноситься безпосередньо на валові витрати, подальша черговість за групами не потрібна.

По-друге, сучасна система нарахування амортизації охоплює три групи основних фондів, для яких встановлено норми амортизації. До кожної групи належать об'єкти з різними термінами та умовами експлуатації. Отже, для різних об'єктів грошові потоки амортизаційних відрахувань змінилися порівняно із попередньою системою невідповідно. Так, якщо прийняти за базу порівняння систему і норми амортизації згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 р. № 1072, яка була чинною до 1 липня 1997 p., моделювання грошових потоків за видами основних фондів дасть змогу визначити такі об'єкти, за якими потік амортизаційних відрахувань збільшився [9]. Коректність наведеної бази для порівняння зумовлена тим, що раніше норми амортизації встановлювались виходячи виключно з терміну та умов експлуатації конкретних видів основних фондів.

Отже, якщо за умови технологічної доцільності передбачити пріоритетність введення таких об'єктів, у яких відносний грошовий потік збільшився, виникає можливість штучно збільшити потік амортизаційних відрахувань на деякий період для покриття аналогічних втрат при введенні інших об'єктів.

Крім системи амортизації, яка передбачена податковим законодавством, у межах бухгалтерського обліку застосовуються методи амортизації, що визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби". Суми амортизаційних відрахувань, які нараховані згідно із стандартом № 7, нині застосовуються тільки для бухгалтерського обліку, тобто впливатимуть тільки на вартість основних засобів (і, як наслідок, на вартість компанії) у процесі приватизації. Згідно з неофіційними висловлюваннями аудиторів та податківців, надалі очікується деяке злиття податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі й розширення методів нарахування амортизації для визначення податку на прибуток.

Методи нарахування амортизації, що передбачені стандартом № 7, мають різні властивості, дослідження й використання яких сприятиме досягненню перспективних цілей підприємств.

Так, за цим стандартом є п’ять методів нарахування амортизації: лінійний, спадного залишку, прискореного спадного залишку, куму-лятивний та виробничий.

Моделювання грошових потоків за кожним методом, у тому числі й за методами, що передбачені податковим законодавством, дали можливість визначити темпи амортизації об’єктів у різних умовах.Рис. 2 характеризує накопичення амортизаційних відрахувань умовного об’єкта з первісною вартістю 100 грн за кожним методом з урахуванням діючих знижувальних коефіцієнтів та дисконтування надходжень майбутніх періодів за ставкою 10 %. Рівень накопичення амортизаційних відрахувань згідно з податковим обліком відобра-жено з урахуванням сучасної структури основних фондів компанії.

Рис. 2. Рівень накопичення амортизаційних відрахувань згідно з чинними нормами податкового та бухгалтерського обліку з урахуванням структури основних засобів підприємств за методами: 1 — прискореного спадного залишку; 2 — спадного залишку; 3 — кумулятивний; 4 — лінійний; 5 — податковий