Основні джерела інвестицій
Інвестиційний процес має потребу в державному регулюванні, як прямому, так і непрямому. Відомо, що прибутки повинні бути достатніми для того, щоб підприємці могли здійснювати інвестиції. Водночас якщо прибутки стають занадто високими за рахунок зменшення частки заробітної плати, то це може породити напруженість в економічних відносинах, унаслідок чого інвестори швидко втратять як прибуток, так і бажання надалі здійснювати інвестиції.
Забезпечення конкурентоспроможності продукції за допомогою високотехнологічного виробництва (на відміну від відносного зниження цін і заробітної плати) і одержання відповідної плати за неї — шлях для підтримки платіжного балансу в рівновазі, а отже, у цьому разі немає потреби у проведенні політики стримування чи протекціонізму. Таким чином, висока конкурентоспроможність — це той ключ, що дає змогу розв'язати конфлікт між внутрішнім і зовнішнім балансом. Вона є основною передумовою розвитку економіки загалом, без дефіциту платіжного балансу і безробіття. Але щоб виробляти необхідні товари і послуги на високому рівні, країна повинна постійно вирішувати питання упровадження новітньої техніки. А з цього випливає, що потрібно не консервувати ресурси — людські та продуктивний капітал — у занепадаючих галузях, неспроможних конкурувати на світовому рівні, а навпаки, підтримати і стимулювати структурну перебудову і переміщати ресурси зі старих галузей у нові, здійснюючи перспективні інвестиційні програми. При цьому необхідно проводити довгострокову політику підвищення освітнього рівня кадрів, поширення нової техніки і технології, що стимулюватиме приплив нових інвестицій.
Необхідність державного регулювання особливо підсилюється в умовах стагфляції. Справа в тім, що при інфляції та одночасному спаді виробництва економічні рішення стають більш короткостроковими й одержують спекулятивну спрямованість. При цьому інвестиції скорочуються, крім тих, що обіцяють великі інфляційні прибутки, але такі інвестиції не сприяють розвитку всієї економіки. До того ж така ситуація загрожує добробуту і зайнятості населення в довгостроковій перспективі.
Інфляція може бути зумовлена браком інвестиційних товарів. У зв'язку з цим антиінфляційна політика повинна здійснювати заходи для подолання такого становища: уряд та інші органи господарського управління мають знаходити кошти для ризикового капіталу та інвестицій у підприємства.
Інфляція зумовлена зростанням цін, а це насамперед є результатом зниження ефективності виробництва і зростання питомих витрат на виробництво продукції. В Україні в період панування адміністративно-командної системи функціонував величезний сектор будівництва, що не вирізнявся високою ефективністю. У цей сектор відволікалася левова частка коштів, не залишаючи достатньо ресурсів для економічного стимулювання, для підвищення продуктивності праці і модернізації виробництва. Незатребуваність технологічного прогресу компенсувалася надлишковими інвестиціями і зайвим споживанням природних ресурсів. Водночас циклічність розвитку економіки вимагає оптимального співвідношення інвестицій та інновацій. Інноваційний імпульс обов'язково має трансформуватись в інвестиційний цикл.
Через брак економічних ресурсів виникає потреба в економії ресурсів. Це значить, що економіка часто має справу з вибором. Ми не можемо мати все, що хочемо, відразу. Ідеться про вибір між сьогоднішнім споживанням і заощадженням ресурсів, щоб мати можливість більше споживати завтра.
У процесі управління господарським процесом органи економічного управління часто опиняються перед вибором: чого мати більше сьогодні і чим пожертвувати в ім'я цього. Якщо ресурси використовуються повністю, то неможливо одержувати більшу кількість речей одразу. Необхідно вибирати, що сьогодні більш потрібне і чим пожертвувати для одержання бажаного.
Упродовж певного періоду неможливо продуктивно нарощувати капітальні вкладення в усі виробничі фактори. Обсяг деяких факторів виробництва є змінюваною величиною. Звідси випливає фундаментальна економічна властивість "спадної продуктивності". Сутність її полягає в тому, що обсяг виробництва, безумовно, зростатиме доти, поки використовує все більше ресурсів, але приріст цей стає все менше і менше в розрахунку на одиницю ресурсів, що додатково залучаються. Причиною цього служить нестача інших факторів виробництва.Зміст поняття "спадна продуктивність" полягає в тому, що витрати на приріст продукту постійно зростають, оскільки зростання виробництва потребує додаткових вкладень ресурсів. Графічно це виглядає як збільшення кута кривої виробничих можливостей — щоб зростало виробництво одного з товарів, ми повинні все більшою мірою відмовлятися від виробництва іншого.
Так відбувається доти, поки економіка перебуває на самій кривій виробничих можливостей. Тут виробництво має максимально можливий рівень, а ресурси використовуються повністю. Але якби економіка була всередині сегмента, обмеженого кривою, наприклад у точці А (рис. 3), то не виникало б необхідності жертвувати одним товаром заради того, щоб зростало виробництво іншого. Тобто це означає, що в точці А виробничі ресурси використовуються неефективно.