Основні джерела інвестицій

Є загальновідоме положення: щоб одержати максимально можливий ефект від наявних ресурсів, необхідно точно порівнювати прибуток і витрати.

На рівні підприємства чи компанії вигідність, перевага інвестицій визначаються таким чином, що керівництво рідко звертає увагу на якісь окремі фактори, а лише на такі, що безпосередньо стосуються економіки підприємства чи компанії. Водночас у державних фінансових розрахунках розглядаються ті статті витрат і доходів, що включаються в державний бюджет. Але макроекономічні наслідки рішень підприємств, компаній, держави й окремих громадян більш вагомі. На них впливають також фактори, що безпосередньо не враховуються у підсумкових розрахунках підприємства або не входять в дебет чи кредит державного бюджету. Звідси постає потреба у розширенні аналізу наслідків тих чи інших інвестиційних рішень саме на стадії проекту, у прогнозуванні наслідків майбутнього розвитку економічного процесу загалом.

Критерієм ефективності капітальних вкладень є мінімальні витрати ресурсів на виробництво і транспортування продукції в результаті здійснення цих інвестицій. Під час розрахунку ефективності діяльності до інвестиційних витрат в основні виробничі фонди також додаються витрати на створення оборотних фондів. Крім прямих вкладень також враховуються супутні, що забезпечують пуск об'єкта в експлуатацію (будівництво під'їзних колій, ліній електропередачі, інженерних мереж), і такі, що призначені для розвитку виробництва — забезпечують виробництво постійно поновлюваними елементами основних фондів.

Порівняльну економічну ефективність інвестицій розраховують за формулою приведених витрат (В):

В= С + ЕК,

де С — собівартість готової продукції; Е — коефіцієнт ефективності; К— сума інвестицій (капітальних вкладень).

Для розрахунків ефективності використовують також показник рентабельності:

де Ц— вартість річного обсягу продукції; С — собівартість річного обсягу продукції; К— сума інвестицій (капітальних вкладень).

Ефективність інвестицій неоднакова в часі. Про це можна судити по відношенню приросту капітальних вкладень до приросту національного доходу: що більше це відношення, то вище капіталоємність національного доходу, отже, більше додаткових інвестицій треба зробити в розрахунку на одиницю приросту національного доходу. Це, у свою чергу, потребує високої частки нагромадження в національному доході.

Питання вибору напрямів і обсягів інвестицій часто розглядається у різних публікаціях і обговорюється на конференціях. Причин підвищеного інтересу до проблеми раціонального інвестування останнім часом можна назвати небагато.

Насамперед суттєво зросли відповідальність і ризик при використанні інвестиційних ресурсів в умовах переходу до ринкових форм організації виробництва. Крім того, в умовах ринкових відносин, коли стрімко розвивається економіка, частіше спостерігаються поодинокі капітальні вкладення. Через це правильний вибір інвестиційних програм стає більш складною і відповідальною справою.Зазначимо також зміни, що відбуваються при формуванні капіталу в сучасну епоху інформаційних технологій. З прогресуючим нагромадженням і розвитком науки і техніки зростає питома вага постійного капіталу, підвищується технічна озброєність праці, збільшуються масштаби засобів праці, її продуктивність. Усе це підвищує зв'язаність капіталу в засобах праці, зменшує його маневреність. У результаті зростає зацікавленість у правильному виборі об'єктів і масштабів інвестицій; адже робляться занадто великі ставки в боротьбі за одержання прибутків. Перед економічною наукою постає проблема пошуку критеріїв вибору найвигідніших інвестиційних проектів. Вирішальним критерієм при цьому є одержання максимального прибутку. Поряд із прямою вигодою, що одержується в поточний момент, усе більшого значення надають очікуваній вигоді. При цьому оцінюються можливості витіснення конкурентів з ринку, розраховуються вигоди від "вторинного ефекту", що забезпечується розвитком виробництва і подальшими інвестиціями, тобто вигоди, що виходять за межі окремого підприємства чи компанії. Що крупніше корпорація, підприємство або що більше капітал, яким вони володіють, то більше у них з'являється можливостей, разом з інвестиціями, що швидко дають великий прибуток, здійснювати вкладення, які забезпечать значні прибутки в майбутньому. Зазначимо, що доходи і витрати поточного моменту нерівноцінні майбутнім. Звідси виникає необхідність їх порівняння.

У ринкових умовах будь-який капітал, вкладений у підприємство чи фірму, розглядається як зайнятий, за який потрібно виплачувати відсоток. Якщо навіть підприємець вкладає свій власний капітал, він, щоб не зазнати збитків, повинен враховувати у своїх витратах відсоток на капітал, не менший того, що міг би бути отриманий, якби цей самий капітал він надавав будь-кому у довгостроковий кредит. Цей відсоток звичайно враховують ще на стадії проектування підприємств та інших об'єктів у ринкових умовах, коли порівнюють різні варіанти і обирають найвигідніший з них. Крім відсотка, що являє собою частку банкіра, як би "ціну капіталу", враховується також можливість одержання підприємницького доходу, прибутку. Тут багато чого залежить від конкретних умов виробництва: наявності забезпеченого збуту, постачання сировини, палива і енергії, ступеня використання робочої сили.