Арабо-мусульманський культурний регіон
Ар¬хі¬во¬ль¬ти ве¬ли¬ких і ма¬лих арок, ка¬пі¬те¬лі сто¬в¬пів і ка¬р¬ни¬зи при¬кра¬ше¬ні різь¬б¬ле¬ни¬ми по сту¬ко¬ті сти¬лі-зо¬ва¬ним ро¬с¬лин¬ним ві¬зе¬ру¬н¬ком. Со¬фі¬ти ве¬ли¬ких арок ма¬ють більш скла¬д¬ні ор¬на¬ме¬н¬та¬ль¬ні ком¬по¬зи¬ції, йдуть де¬ко¬ра¬ти¬в¬ні де¬та¬лі, при¬кра¬ша¬ю¬чи і га¬р¬мо¬ній¬но ви¬ді¬ля¬ю¬чи ос¬но¬в¬ні пло¬щи¬ни й лі¬нії бу¬ді¬в¬лі, сво¬їм роз-мі¬щен¬ням під¬кре¬с¬лю¬ють те¬к¬то¬ні¬ку ці¬ло¬го. Та¬ким чи¬ном, ві¬зе¬ру¬нок і ар¬хі¬те¬к¬ту¬р¬ні еле¬ме¬н¬ти, із яких скла¬да-єть¬ся ви¬гляд бу¬ді¬в¬лі, пе¬ре¬йня¬ті єди¬ним ор¬на¬ме¬н¬та¬ль¬ним ри¬т¬мом. Ці¬ка¬во від¬зна¬чи¬ти, що стрі¬л¬ча¬с¬тий про-філь ве¬ли¬ких і ма¬лих арок ме¬че¬ті як би по¬вто¬рю¬єть¬ся в за¬го¬с¬т¬ре¬них ви¬ги¬нах сте¬б¬ла, що утво¬рить ос¬но¬ву бе¬зу¬пин¬но¬го ор¬на¬ме¬н¬ту, що йде по аб¬ри¬сі арок і по пі¬ло¬нах.
Зо¬в¬ні ме¬четь Ібн Ко¬жу¬ха має ха¬ра¬к¬те¬р¬ні для ран¬ньо¬се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬них мо¬ну¬ме¬н¬та¬ль¬них спо¬ру¬джень Бли¬зь¬кої Схід ри¬си су¬во¬рої фо¬р¬те¬ч¬ної ар¬хі¬те¬к¬ту¬ри. Тра¬ди¬ції фо¬р¬те¬ч¬но¬го зо¬д¬че¬с¬т¬ва, а мо¬же бу¬ти, і ре¬а¬ль¬на по¬тре¬ба у ви¬па¬д¬ку на¬па¬ду на мі¬с¬то пе¬ре¬тво¬рю¬ва¬ти ме¬четь в оплот за¬хи¬с¬ту ви¬кли¬ка¬ли своє¬рі¬д¬ний при¬йом ото¬чен¬ня куль¬то¬во¬го бу¬ди¬н¬ку зо¬в¬ні¬ш¬ньою сті¬ною, що ство¬рю¬ва¬ла на¬вко¬ло ме¬че¬ті ві¬ль¬ний, ні¬чим не за¬бу¬до-ва¬ний ши¬ро¬кий об¬хід. Усе¬-та¬ки мо¬ну¬ме¬н¬та¬ль¬на гладь зо¬в¬ні¬ш¬ніх стін ме¬че¬ті Ібн Ту¬лу¬на не по¬зба¬в¬ле¬на де-ко¬ра¬ти¬в¬ної об¬ро¬б¬ки: вер¬х¬ню ча¬с¬ти¬ну стін роз¬чле¬но¬вує своє¬рі¬д¬ний фриз із стрі¬л¬ча¬с¬тих ві¬кон і арок, ко¬н¬т¬ра¬с-т¬но ви¬ді¬ле¬них сві¬т¬ло¬тін¬ню; крім то¬го, ажу¬р¬ний па¬ра¬пет увін¬чує сті¬ни. Бли¬зь¬ке по ха¬ра¬к¬те¬ру офо¬р¬м¬лен¬ня ві-к¬на¬ми й ар¬ка¬ми бу¬ло зроб¬ле¬но в IX сто¬літ¬ті і на фа¬са¬дах ме¬че¬ті Ам¬ра. Та¬ким чи¬ном, як і в Са¬ма¬р¬рі, у ран-ніх ка¬їр¬сь¬ких бу¬ді¬в¬лях помітна ху¬до¬ж¬ня пе¬ре¬ро¬б¬ка най¬да¬в¬ні¬ших при¬йо¬мів мо¬ну¬ме¬н¬та¬ль¬но¬го фо¬р¬те¬ч¬но¬го зо-д¬че¬с¬т¬ва.
В ар¬хі¬те¬к¬ту¬р¬но¬му ви¬гля¬ді ме¬че¬ті ва¬ж¬ли¬ву роль грає мі¬на¬рет, що під¬ні¬ма¬єть¬ся по¬руч із бу¬ди¬н¬ком, між по¬двій¬ни¬ми сті¬на¬ми. До¬слі¬д¬ни¬ки вва¬жа¬ють, що спо¬ча¬т¬ку він мав вид схід¬ча¬с¬тої кру¬г¬лої ве¬жі, зо¬в¬ні який спі-рал¬лю йшли схо¬ди. Сво¬їм роз¬та¬шу¬ван¬ням і фо¬р¬мою мі¬на¬рет си¬ль¬но на¬га¬дує Маль¬вію ве¬ли¬кої ме¬че¬ті в Са-ма¬р¬рі. Як і там, спря¬мо¬ва¬не на¬го¬ру ті¬ло Мі¬на¬ре¬ту бу¬ло про¬ти¬ста¬в¬ле¬но го¬ри¬зо¬н¬та¬ль¬но роз¬тя¬г¬ну¬тій ар¬ка¬ту¬рі дво¬ру. Про те, що по¬ряд із мі¬с¬це¬ви¬ми ху¬до¬ж¬ні¬ми тра¬ди¬ці¬я¬ми при спо¬ру¬джен¬ні ме¬че¬ті ві¬ді¬гра¬ва¬ли ві¬до¬му роль і ме¬со¬по¬там¬сь¬кі бу¬ді¬ве¬ль¬ні при¬йо¬ми, сві¬д¬чить та¬кож за¬сто¬су¬ван¬ня це¬ге¬ль¬ної кла¬д¬ки, не вла¬с¬ти¬вої зо-д¬че¬с¬т¬ву Єги¬п¬ту.
У 1926 ро¬ці в центрі дво¬ру ме¬че¬ті був спо¬ру¬дже¬ний ку¬по¬ль¬ний па¬ві¬ль¬йон над ба¬сей¬ном для об¬ми-ван¬ня і, оче¬ви¬д¬но, од¬но¬ча¬с¬но ни¬ж¬ню ча¬с¬ти¬ну мі¬на¬ре¬ту укла¬ли в ку¬бі¬ч¬ної фо¬р¬ми ве¬жу.
До се¬ре¬ди¬ни IX сто¬літ¬тя від¬но¬сить¬ся най¬більш ран¬ній з па¬м'я¬т¬ни¬ків ци¬ві¬ль¬ної ар¬хі¬те¬к¬ту¬ри, що дій¬ш-ли до на¬шо¬го ча¬су се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬но¬го Єги¬п¬ту – Ні¬ло¬метр, по¬бу¬до¬ва¬ний на ос¬т¬ро¬ві Ро¬ду бі¬ля Фу¬с¬та¬ту. Спо¬ру-да пред¬ста¬в¬ляє со¬бою гли¬бо¬кий ко¬ло¬дязь із ви¬со¬кою ко¬ло¬ною по¬се¬ре¬ди¬ні, по якій ви¬мі¬ря¬в¬ся рі¬вень во¬ди в Ні¬лу. Сті¬ни ко¬ло¬дя¬зя ви¬кла¬де¬ні ка¬ме¬нем, при¬кра¬ше¬ні де¬ко¬ра¬ти¬в¬ни¬ми ні¬ша¬ми і фри¬за¬ми з ку¬фі¬ч¬ни¬ми на¬пи-са¬ми.
Об¬ра¬зо¬т¬во¬р¬че ми¬с¬те¬ц¬т¬воДо¬слі¬джен¬ня, про¬ве¬де¬ні за остан¬ні кі¬ль¬ка де¬ся¬ти¬літь, сві¬д¬чать про роз¬ви¬ток у се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬но¬му Єги¬п-ті мо¬ну¬ме¬н¬та¬ль¬но¬го жи¬во¬пи¬су, а та¬кож мі¬ні¬а¬тю¬ри, осо¬б¬ли¬во в XI-XII сто¬річ¬чях. У ка¬їр¬сь¬ко¬му Му¬зеї іс¬лам¬сь-ко¬го ми¬с¬те¬ц¬т¬ва збе¬рі¬га¬єть¬ся знай¬де¬ний при роз¬ко¬п¬ках 1932 ро¬ку чу¬до¬вий стін¬ний роз¬пис із зо¬бра¬жен¬ням люд¬сь¬ких фі¬гур у ве¬ли¬ких стрі¬л¬ча¬с¬тих об¬ра¬м¬лен¬нях. В од¬ній з та¬ких ніш роз¬та¬шо¬ва¬на фі¬гу¬ра си¬дя¬чо¬го чо-ло¬ві¬ка в стро¬ка¬то¬му ха¬ла¬ті, із тю¬р¬ба¬ном на го¬ло¬ві і ку¬б¬ком у пра¬вій ру¬ці. Йо¬го окру¬г¬ле об¬лич¬чя не по¬зба¬в-ле¬не жи¬вої ви¬ра¬з¬но¬с¬ті. Жи¬во¬пис ви¬ко¬на¬ний у пло¬щин¬ній ма¬не¬рі, у сві¬т¬лих то¬нах; ко¬н¬ту¬ри фі¬гу¬ри по¬зна¬че¬ні ши¬ро¬кою вільною лі¬ні¬є¬ю.
Зна¬ч¬не чи¬с¬ло мі¬ні¬а¬тюр, що від¬но¬сять¬ся до фа¬ти¬мід¬сь¬кої епо¬хи, зі¬бра¬но в Му¬зеї іс¬лам¬сь¬ко¬го ми¬с¬те¬ц-т¬ва й у при¬ва¬т¬них збо¬рах Ка¬ї¬ра. Ці мі¬ні¬а¬тю¬ри ма¬ють яс¬к¬ра¬во ви¬ра¬же¬ну своє¬рі¬д¬ність, що до¬зво¬ляє го¬во¬ри¬ти про іс¬ну¬ван¬ня в Єги¬п¬ті в цей пе¬рі¬од ці¬л¬ком са¬мо¬стій¬ної шко¬ли мі¬ні¬а¬тюр – од¬ні¬єї з най¬більш ран¬ніх в іс¬то¬рії се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬но¬го ми¬с¬те¬ц¬т¬ва Бли¬зь¬ко¬го Схо¬ду.
При¬кла¬д¬не ми¬с¬те¬ц¬т¬во Єги¬п¬ту зда¬в¬на від¬рі¬з¬ня¬ло¬ся ви¬со¬кою ху¬до¬ж¬ньою до¬ско¬на¬лі¬с¬тю й роз¬ма¬ї¬ті¬с¬тю ви¬дів. Осо¬б¬ли¬во ви¬ді¬ля¬ли¬ся ба¬га¬то ор¬на¬ме¬н¬то¬ва¬ні лля¬ні і шо¬в¬ко¬ві тка¬ни¬ни, ви¬ро¬би з гір¬сь¬ко¬го кри¬ш¬та¬лю, скла й ме¬та¬лу.