Арабо-мусульманський культурний регіон

План

Вступ

1.Куль¬ту¬ра араб¬сь¬ких на¬ро¬дів

2.Ми¬с¬те¬ц¬т¬во се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬но¬го Єги¬п¬ту

1)Ар¬хі¬те¬к¬ту¬ра

2)Об¬ра¬зо¬т¬во¬р¬че ми¬с¬те¬ц¬т¬во

3.Жит¬тя й су¬с¬пі¬ль¬но-¬по¬лі¬ти¬ч¬на ді¬я¬ль¬ність про¬ро¬ка Му¬ха¬м¬ме¬да (Ма¬го¬ме¬та)

Ви¬сно¬вок

Вступ

На¬ро¬дам Араб¬сь¬ко¬го Схо¬ду на¬ле¬жить ва¬ж¬ли¬ве мі¬с¬це в іс¬то¬рії куль¬ту¬ри люд¬с¬т¬ва. Не ви¬па¬д¬ко¬во се¬ре-д¬ньо¬ві¬ч¬ні гео¬гра¬фи на¬зи¬ва¬ли Араб¬сь¬кий Схід гру¬дь¬ми сві¬ту: тут про¬тя¬гом ба¬га¬тьох сто¬річ би¬л¬o¬ся се¬р¬це сві¬то¬вої ци¬ві¬лі¬за¬ці¬ї. Араб¬сь¬ка се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬на куль¬ту¬ра роз¬ви¬ва¬ла¬ся в Ара¬вії, Іра¬ку, Си¬рії, Па¬ле¬с¬ти¬ні, Єги¬п¬ті і Пів¬ні¬ч¬ній Аф¬ри¬ці, а та¬кож на те¬ри¬то¬рії Пі¬в¬ден¬ної Іс¬па¬нії у пе¬рі¬од іс¬ну¬ван¬ня там Ко¬р¬дов¬сь¬ко¬го ха¬лі¬фа¬ту й араб¬сь¬ких кня¬зівств. Се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬на араб¬сь¬ка куль¬ту¬ра у свій час бу¬ла ве¬ли¬ким кро¬ком впе¬ред у про¬гре¬си-в¬но¬му роз¬ви¬т¬ку люд¬с¬т¬ва. Ве¬ли¬ка за¬слу¬га на¬ро¬дів Араб¬сь¬ко¬го Схо¬ду по¬ля¬га¬ла й у тім, що во¬ни збе¬ре¬г¬ли (осо¬б¬ли¬во в об¬ла¬с¬ті на¬у¬ки) і пе¬ре¬да¬ли на¬сту¬п¬ним по¬ко¬лін¬ням ба¬га¬то ко¬ш¬то¬в¬них до¬ся¬г¬нень ан¬ти¬чно¬с¬ті.

Куль¬ту¬ра араб¬сь¬ких на¬ро¬дів

В іс¬то¬ри¬ч¬ній на¬у¬ці ві¬р¬не пред¬ста¬в¬лен¬ня про араб¬сь¬ку куль¬ту¬ру бу¬ло ви¬ро¬б¬ле¬но не від¬ра¬зу. У ми¬ну¬ло-му сто¬літ¬ті, та ще й за¬раз, се¬ред ба¬га¬тьох уче¬них по¬ши¬ре¬на по¬ми¬л¬ко¬ва ду¬м¬ка, від¬по¬ві¬д¬но до якої у всіх кра¬ї¬нах, що вхо¬ди¬ли в VII-IX сто¬літ¬тях в араб¬сь¬кий ха¬лі¬фат і при¬йн¬я¬ли іс¬лам, іс¬ну¬ва¬ла єди¬на «а¬раб¬сь¬ка» куль¬ту¬ра. Та¬ке ро¬зу¬мін¬ня араб¬сь¬кої куль¬ту¬ри, не¬кри¬ти¬ч¬но на¬сту¬п¬ної се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬ної му¬су¬ль¬ман¬сь¬кої тра¬ди-ції, ве¬де до за¬пе¬ре¬чен¬ня са¬мо¬стій¬но¬с¬ті роз¬ви¬т¬ку куль¬ту¬ри іра¬н¬ців, азер¬бай¬джа¬н¬ців, уз¬бе¬ків, тад¬жи¬ків і ба¬га-тьох ін¬ших на¬ро¬дів в епо¬ху се¬ре¬д¬ньо¬віч¬чя. На¬спра¬в¬ді кра¬ї¬ни з не¬араб¬сь¬ким на¬се¬лен¬ням, що вхо¬ди¬ли в ха-лі¬фат, роз¬ви¬ва¬ли¬ся, спи¬ра¬ю¬чись на дре¬в¬ні тра¬ди¬ції, мі¬с¬це¬ві куль¬ту¬ри, що, як і куль¬ту¬ра ара¬бів, ста¬ли ко¬ш-то¬в¬ним вне¬с¬ком у роз¬ви¬ток се¬ре¬д¬ньо¬ві¬ч¬ної ци¬ві¬лі¬за¬ці¬ї. Зви¬чай¬но, між на¬ро¬да¬ми Бли¬ж¬ньо¬го і Се¬ре¬д¬ньо¬го Схо¬ду в умо¬вах се¬ре¬д¬ньо¬віч¬чя іс¬ну¬ва¬ла скла¬д¬на й ва¬ж¬ли¬ва для їх куль¬ту¬ри вза¬є¬мо¬дія, що по¬ро¬джу¬ва¬ла ри¬си спі¬ль¬но¬сті.

Куль¬ту¬ра на¬ро¬дів, що на¬се¬ля¬ли Ара¬вій¬сь¬кий пів¬ос¬т¬рів, ві¬до¬ма з гли¬бо¬кої ста¬ро¬да¬в¬но¬с¬ті. Ан¬ти¬чні гео-гра¬фи на¬зи¬ва¬ли пів¬ден¬ну, зе¬м¬ле¬роб¬сь¬ку Ара¬вію «ща¬с¬ли¬во¬ю». Тут із се¬ре¬ди¬ни пер¬шо¬го ти¬ся¬чо¬річ¬чя до н.е. іс¬ну¬ва¬ли ба¬га¬ті дер¬жа¬ви: Мі¬ней¬сь¬ка, а пі¬з¬ні¬ше Са¬бей¬сь¬ка. У пер¬шо¬му ти¬ся¬чо¬літ¬ті до н.е. у пі¬в¬ні¬ч¬но¬-за¬хі¬д¬ній ча¬с¬ти¬ні пів¬ос¬т¬ро¬ва (так на¬зи¬ва¬ної «ка¬м'я¬ни¬с¬тої Ара¬ві¬ї») ви¬ни¬к¬ла дер¬жа¬ва на¬ба¬те¬їв. Про¬цві¬тан¬ня цих царств ви¬зна¬ча¬ло¬ся ви¬гі¬д¬ним еко¬но¬мі¬ч¬ним ста¬но¬ви¬щем на пе¬ре¬пле¬тен¬ні сві¬то¬вих то¬р¬го¬вих шля¬хів і ве¬ли¬кою по¬се-ре¬д¬ни¬ць¬кою то¬р¬гі¬в¬лею з Єги¬п¬том, Пе¬ред¬ньою Азі¬єю й Ін¬ді¬є¬ю.

Ар¬хі¬те¬к¬ту¬ра й ми¬с¬те¬ц¬т¬во дре¬в¬ніх пі¬в¬ден¬но¬-араб¬сь¬ких дер¬жав ви¬вче¬ні ще да¬ле¬ко не до¬сить, по своє-му ти¬пу вхо¬дять у ко¬ло куль¬тур ра¬бо¬вла¬с¬ни¬ць¬ких су¬с¬пільств Пе¬ред¬ньої Азі¬ї. Збе¬ре¬г¬ли¬ся за¬ли¬ш¬ки мо¬гу¬т¬ніх фо¬р¬те¬ч¬них спо¬ру¬джень, гре¬бель і ци¬с¬терн, а та¬кож здо¬бу¬т¬ки ску¬ль¬п¬ту¬ри і при¬кла¬д¬но¬го ми¬с¬те¬ц¬т¬ва. На ка-м'я¬них сте¬лях, по¬кри¬тих пись¬ме¬на¬ми, зу¬стрі¬ча¬ють¬ся зо¬бра¬жен¬ня лю¬дей, тва¬рин і ор¬на¬ме¬н¬ти.