Арабо-мусульманський культурний регіон
Ті¬с¬ні зв'я¬з¬ки вну¬т¬рі¬шньої ме¬дин¬сь¬кої опо¬зи¬ції з ме¬к¬ка¬н¬ця¬ми, її спро¬би за¬ма¬ху на жит¬тя Ма¬го¬ме¬та і за¬взя¬те від¬мо¬в¬лен¬ня від по¬в¬но¬го йо¬му під¬по¬ряд¬ку¬ван¬ня ви¬кли¬ка¬ли рі¬з¬кі від¬по¬ві¬д¬ні мі¬ри. По¬слі¬до¬в¬но з Ме¬ди-ни бу¬ли ви¬гна¬ні іу¬дей¬ські пле¬ме¬на ба¬ну кай¬ну¬ка і ба¬ну на¬дир, зна¬ч¬на ча¬с¬ти¬на ба¬ну ку¬рай¬за бу¬ла пе¬ре¬би¬та, бу¬ли уби¬ті і де¬які най¬більш ак¬ти¬в¬ні су¬про¬ти¬в¬ни¬ки і су¬пе¬р¬ни¬ки Ма¬го¬ме¬та. По¬тім бу¬ли зі¬бра¬ні ве¬ли¬кі си¬ли для рі¬шу¬чої бо¬ро¬ть¬би з Ме¬к¬ко¬ю.
У 628 ро¬ці ве¬ли¬ке вій¬сь¬ко, до яко¬го при¬єд¬на¬ли¬ся де¬які ко¬чо¬ві пле¬ме¬на, ру¬ши¬ло убік Ме¬к¬ки і зу¬пи¬ни¬ло-ся в мі¬с¬те¬ч¬ку аль-¬ху¬дай¬бія, на са¬мо¬му ко¬р¬до¬ні свя¬щен¬ної те¬ри¬то¬рії Ме¬к¬ки.
Пе¬ре¬го¬во¬ри між ме¬к¬ка¬н¬ця¬ми і му¬су¬ль¬ма¬на¬ми за¬ве¬р¬ши¬ли¬ся пе¬ре¬ми¬р'ям. Рі¬в¬но че¬рез рік Ма¬го¬мет і йо-го спо¬дви¬ж¬ни¬ки зро¬би¬ли від¬по¬ві¬д¬но до до¬го¬во¬ру ма¬ле па¬ло¬м¬ни¬ц¬т¬во (умра).
Тим ча¬сом мі¬ц¬ні¬ла си¬ла ме¬дин¬сь¬кої гро¬ма¬ди. Бу¬ли за¬во¬йо¬ва¬ні ба¬га¬ті оа¬зи¬си Пі¬в¬ні¬ч¬ної Ара¬вії Хай¬бар і Фа¬дак, со¬ю¬з¬ни¬ка¬ми Ма¬го¬ме¬та ста¬ва¬ли всі но¬ві і но¬ві пле¬ме¬на. У цих умо¬вах про¬до¬в¬жу¬ва¬ли¬ся та¬є¬м¬ні пе¬ре-го¬во¬ри ме¬к¬ка¬н¬ців з Ма¬го¬ме¬том, ба¬га¬то хто з ме¬к¬ка¬н¬ців при¬йма¬ли іс¬лам від¬кри¬то чи та¬є¬м¬но. У ре¬зуль¬та¬ті всьо¬го цьо¬го му¬су¬ль¬ман¬сь¬ке вій¬сь¬ко без¬пе¬ре¬ш¬ко¬д¬не ввій¬ш¬ло в Ме¬к¬ку. Ма¬го¬мет зро¬бив по¬кло¬нін¬ня аль-¬ка-бе, очи¬с¬тив її від язи¬че¬сь¬ких ідо¬лів.Ма¬го¬мет, од¬нак, про¬до¬в¬жу¬вав жи¬ти в Ме¬ди¬ні, ли¬ше один раз (у 632 ро¬ці) ще зро¬би¬в¬ши па¬ло¬м¬ни¬ц¬т¬во, на¬зи¬ва¬не про¬ща¬ль¬ним (хи¬дж¬жат аль-¬ва¬да). Пе¬ре¬мо¬га над Ме¬к¬кою ще більш змі¬ц¬ни¬ла впе¬в¬не¬ність Ма¬го¬ме-та в со¬бі і під¬ня¬ла йо¬го по¬лі¬тич¬ний і ре¬лі¬гій¬ний ав¬то¬ри¬тет в Ара¬ві¬ї. Він по¬си¬лає рі¬з¬ним ца¬рям і во¬ж¬дям Ара-вії і на¬мі¬с¬ни¬кам при¬ко¬р¬дон¬них з Ара¬ві¬єю об¬ла¬с¬тей Ві¬за¬н¬тії й Іра¬ну по¬слан¬ня з про¬по¬зи¬ці¬єю при¬йн¬я¬ти іс¬лам. Ме¬к¬кан¬сь¬кі вій¬сь¬ко¬ві за¬го¬ни за¬хо¬п¬лю¬ють но¬ві оа¬зи¬си в Пів¬ні¬ч¬ній Ара¬вії, з'яв¬ля¬ють¬ся в Єме¬ні. У Ме¬к¬ку при-їж¬джа¬ють пред¬ста¬в¬ни¬ки рі¬з¬них пле¬мен і об¬ла¬с¬тей пів¬ос¬т¬ро¬ва. Ба¬га¬то хто з тих, що при¬їж¬джа¬ли, до¬мо¬в¬ля-ють¬ся з Ма¬го¬ме¬том про союз. У бої при Ху¬най¬не в 630 ро¬ці му¬су¬ль¬ма¬ни та їх¬ні со¬ю¬з¬ни¬ки від¬би¬ли ве¬ли¬кий на¬ступ на Ме¬к¬ку во¬ро¬жих ко¬чо¬вих пле¬мен.
В остан¬ні ро¬ки жит¬тя Ма¬го¬мет ви¬зна¬чає ме¬ту – по¬ши¬рен¬ня вла¬ди іс¬ла¬му на пів¬ніч; він ді¬я¬ль¬но го¬тує вій¬сь¬ко¬ву екс¬пе¬ди¬цію в Си¬рі¬ю. У че¬р¬в¬ні/ли¬п¬ні 632 ро¬ку у ві¬ці 60-63 ро¬ків Ма¬го¬мет зне¬на¬ць¬ка для сво¬їх спо-дви¬ж¬ни¬ків по¬мер пі¬с¬ля не¬три¬ва¬лої хво¬ро¬би. Іс¬нує ле¬ге¬н¬да, що він був от¬ру¬є¬ний. По¬хо¬ва¬но йо¬го у го¬ло¬вній ме¬че¬ті Ме¬ди¬ни (Ме¬че¬ті Про¬ро¬ка).
Зі сме¬р¬тю Ма¬го¬ме¬та при¬пи¬ни¬в¬ся пря¬мий “ко¬н¬такт” гро¬ма¬ди з Ал¬ла¬хом, нею ста¬ли ке¬ру¬ва¬ти ха¬лі¬фи – за¬сту¬п¬ни¬ки Про¬ро¬ка в спра¬ві про¬ве¬ден¬ня в жит¬тя за¬ко¬нів і пра¬вил, за¬по¬ві¬да¬них Ма¬го¬ме¬том і ви¬кла¬де¬них у Ко¬ра¬ні. За пра¬во ви¬су¬ван¬ня на по¬са¬ду ха¬лі¬фа сво¬го пред¬ста¬в¬ни¬ка су¬пе¬р¬ни¬ча¬ли рі¬з¬ні гру¬пи му¬су¬ль¬ман. Пе-р¬шим ха¬лі¬фом став один з най¬бли¬ж¬чих со¬ра¬т¬ни¬ків Ма¬го¬ме¬та – Абу Бакр.
Пі¬с¬ля сме¬р¬ті Хадіджі Ма¬го¬мет укла¬да¬в¬ся ве¬ли¬ку кі¬ль¬кість шлю¬бів. Пра¬во Про¬ро¬ка пе¬ре¬ви¬щи¬ти до¬зво-ле¬не для му¬су¬ль¬ма¬ни¬на чи¬с¬ло дру¬жин (чо¬ти¬ри) бу¬ло спе¬ці¬а¬ль¬но о᬴ру¬н¬то¬ва¬не ко¬ра¬ні¬ч¬ним “о¬д¬к¬ро¬вен¬ням”. Зде¬бі¬ль¬шо¬го ці шлю¬би но¬си¬ли по¬лі¬тич¬ний ха¬ра¬к¬тер, змі¬ц¬ню¬ю¬чи зв'я¬з¬ку Ма¬го¬ме¬та з рі¬з¬ни¬ми родоплемінними гру¬па¬ми. Ко¬ха¬ною дру¬жи¬ною Ма¬го¬ме¬та пе¬ре¬каз вва¬жає Ай¬шу, до¬ч¬ку Абу Ба¬к¬ра. Пі¬с¬ля сме¬р¬ті Про¬ро¬ка во¬на на¬ма¬га¬ла¬ся ві¬ді¬гра¬ва¬ти по¬лі¬тич¬ну роль як охо¬ро¬н¬ця і тлу¬ма¬ча йо¬го за¬ві¬тів. Осо¬б¬ли¬вою лю¬бо¬в'ю Ма¬го¬ме¬та та¬кож ко¬ри¬с¬та¬ла¬ся ко¬пт¬сь¬ка не¬ві¬ль¬ни¬ця Ма¬рія, що ро¬ди¬ла йо¬му си¬на Іб¬ра¬хі¬ма, що вмер у ди¬тин¬с¬т¬ві і гір¬ко опла¬ка¬ний Про¬ро¬ком. Від¬по¬ві¬д¬но до пе¬ре¬ка¬зу, у Ма¬го¬ме¬та бу¬ло 11 офі¬цій¬них дру¬жин, де-в'ять з яких бу¬ли жи¬ві в мо¬мент йо¬го сме¬р¬ті.
Ма¬го¬мет не за¬ли¬шив чо¬ло¬ві¬чо¬го по¬том¬с¬т¬ва. До¬ч¬ка Ма¬го¬ме¬та Фа¬ті¬ма ви¬йш¬ла за¬між за йо¬го двою¬рід-но¬го бра¬та і вер¬хо¬в¬но¬го дру¬га Алі Та¬лі¬ба. Від на¬ща¬д¬ків їх¬ніх си¬нів – че¬р¬вон-¬ха¬са¬ну й аль-ху¬сай¬на – іс¬ну¬ють всі до¬сить чи¬с¬лен¬ні в сьо¬го¬дні¬ш¬ньо¬му му¬су¬ль¬ман¬сь¬ко¬му сві¬ті на¬ща¬д¬ки “ро¬ди¬ни Про¬ро¬ка” – сайї¬ди і ша¬рі-фи.
У су¬час¬ній на¬у¬ці іс¬нує за¬га¬ль¬на ду¬м¬ка, що Ма¬го¬мет дій¬с¬но жив і ді¬яв, ви¬мо¬вив зна¬ч¬ну ча¬с¬ти¬ну слів, що скла¬да¬ють Ко¬ран, о᬴ру¬н¬ту¬вав гро¬ма¬ду му¬су¬ль¬ман спо¬ча¬т¬ку в Ме¬ц¬ці, по¬тім у Яс¬ри¬бі. У жит¬тє¬пи¬сі Ма¬го-ме¬та (си¬ру), у пе¬ре¬ка¬зах про йо¬го сло¬ва і вчи¬н¬ки (ха¬дис), у ко¬мен¬та¬рях до Ко¬ра¬на (та¬ф¬сір) і т.д. по¬ряд з іс-то¬ри¬ч¬но до¬сто¬ві¬р¬ни¬ми зве¬ден¬ня¬ми мі¬с¬тить¬ся ба¬га¬то пі¬з¬ніх до¬да¬вань, до¬ми¬с¬лів і ле¬генд. Усі ра¬зом во¬ни і скла¬да¬ють ві¬до¬му всім му¬су¬ль¬ма¬нам біо¬гра¬фію Про¬ро¬ка.