Проблеми та перспективи розвитку українського кінопрокату
Особлива тема – звукове супроводження сучасних кінофільмів. Воно надає глядачу повну інформацію про простір, у якому відбувається дія, та про місце знаходження джерела цього звука у просторі. Навіть сидячі з заплющеними очима, ви розумієте, що це – вулиця, квартира, приміщення вокзали тощо. Фізика такого сприйняття міститься у підсвідомому перекладі людиною інформації про прямий звук, реверберації та первісні відображення у просторовий образ. Уся ця інформація вже прописана на цифровому треку Dolby Digital фільмокопії. Також дуже якісним є зображення на широкому екрані.
Кінотеатри йдуть на різні додаткові заходи, щоб залучити глядача саме до себе. На вудку зі звуком та з поп-корном зараз вже не попадаються. Наявність більярду та гральних автоматів теж нікого особливо не дивує. Та ось, наприклад, знижками на денні сеанси ще можна заманити глядача. Заможну клієнтуру приваблює різні розіграші, як у "Київської Русі" та "Кінопалаці", приурочені до прем’єр, або покази мод, як у "Києві" [6].
Доволі показовою для розвитку сучасного кінопрокату є ситуація у столиці. Кінотеатри у Києві останнім часом ростуть як гриби після дощу. Тільки у 2005 році їх з’явилося три. Ще один відкрито після реконструкції. Невже кінобізнес став таким вигідним, запитують у пресі?
У 80-х роках практично жодні вихідні не минали без сімейного походу у кіно. Тоді побачити напівпорожній зал у кінотеатрі, навіть на денному сеансі в будень, було чимось неймовірним. За соціологічними даними, кількість відвідувань на душу населення тоді становила понад 19 разів на рік. Нині показник катастрофічно знизився. Досить завітати до будь-якого з київських кінотеатрів, щоб побачити, що заповнений він у кращому випадку на 30–40%. Повні зали тепер рідкість. Вільних місць не буває у вихідні дні і тільки на великих блок-бастерах, як "Троя", "Володар кілець", "Гаррі Поттер", "Код да Вінчі" або на сеансах, де мінімальна ціна квитка 10 гривень.
На думку деяких фахівців, відвідуваність кінотеатру залежить ще і від місця розташування кінотеатру, дня тижня і часу доби. У середньому заповнюваність залу в найкращих кінотеатрах міста – до 50%. Відповідно, на ранкових сеансах вона невелика.
Але, незважаючи на мляву відвідуваність, якщо порівнювати з 70–80-и роками, кількість кінозалів у Києві росте. Порівняно з 90-и роками, коли люди перестали ходити в кіно й оренда величезних площ стала основним доходом кінотеатрів, нинішній стан кіноіндустрії можна назвати її відродженням. Так у 2004 р. кияни отримали оновлені "Кадр", "Флоренцію", "Ленінград", "Братиславу", відбудовано в універмазі "Україна" кінотеатр "Одеса-кіно". А у 2005 р. у столиці з’явилося ще кілька закладів – кінотеатр у розважальному комплексі "Ультрамарин", дві "Лінії кіно" у торгових центрах "Магеллан" та "Метрополіс" відкрився після ремонту кінотеатр ім. Т. Шевченка.
Тож, патова ситуація з кінотеатрами в Україні дуже змінилася за останні чотири роки. Це відбулося з кількох причин.По-перше, з’явився ще один прошарок населення, що фінансово може дозволити собі дивитися фільми не на відео, а на великому екрані. По-друге, як вже відзначалося, кінотеатри стали іншими – комфортабельними, затишними. Крім того, в Україні розвивається кінодистриб’юція. Українські представники займаються прокатом в Україні фільмів різних кіностудій. (Наприклад, "Warner Brothers", "Miramax", "New Line Cinema" тощо). Ці компанії пропанують нам приблизно 200 прем’єр на рік. Усі ці фільми в одно-двозальному кінотеатрі показати нереально, тому вигідніше і безумовно рентабельніше мати багатозальний кінотеатр, а ще вигідніше мати його в торговому центрі. Тому почали будувати мультиплекси. Це дуже вигідний бізнес, який працює тільки у комплексі. Деякі фахівці взагалі вважають, що на кіно в чистому вигляді ніхто не заробляє. Заробити можна на супутніх товарах – поп-корні, більярді, ігрових автоматах. Наявність ресторанів, кафе і барів впливають на ступінь привабливості конкретного кінотеатру. Тому найвигідніше місце для кінотеатру – торговий центр. У великих торгових центрах усе продумано до дрібниць і спрямоване на те, щоб "розкрутити" відвідувача максимально. А мультиплекси будують багатозальними кінотеатрами: вони рентабельніші за однозальні.
Дійсно, прийшовши у такий кінотеатр усією родиною, можна знайти там "продукцію" на будь який смак: мультфільми, комедії, трилери. У Києві є кінотеатри, що мають по три-чотири зали, наприклад "Одеса-кіно", "Батерфляй". У нових кінотеатрах "Лінія кіно" – по три зали. А "Ультрамарин" побив усі рекорди – у ньому їх шість. Втім, така кількість не новина для Європи, де норма – 8-25 залів.
Хоча репертуар кіно там не різноманітніший, ніж у нас. Навіщо ж їм так багато залів? Розрахунок простий. У середньому кінотеатри "видають" від двох до шести прем’єр за тиждень, плюс фільми, які не знято з прокату. От і виходить, щоб задовольнити глядацький попит, у кінотеатрі мають демонструвати в середньому від восьми до двадцяти фільмів одночасно. Можливо, згодом і Україна вийде на цей рівень.
На думку представників преси, глядачам вигідно мати велику кількість кінотеатрів. Це той випадок, коли кількість кінотеатрів поступово переходить у якість фільмів, що демонструються. Так, у київський прокат голлівудських екшенів повільно стали "втискуватися" якісні фільми, що належать до артхаузу і некасового кіно.