Правове регулювання культурної сфери в країнах Європи

За останні два десятиріччя були спроби уточнити “культурний пункт Конституції” або включити культуру до основних цілей цілей держави в інших статтях федеральної Конституції.

На відміну від федеральної Конституції, більшість земельних конституцій звертаються до питань мистецтва й культури в конкретніший спосіб, за винятком хіба що міста-землі Гамбурга. Три землі – Баварія, Бранденбург і Саксонія – включають культуру до головних цілей діяльності держави, як наприклад: “Баварія є правовою, культурною і соціальною державою” (Стаття 3.I).

Більшість земельних конституцій включають обов’язок підтримки державою (земельним урядом) мистецтва або культурного розвитку, наприклад: “Земельний уряд захищає й підтримує культурне життя” (Берлін, Стаття 20.II).

Багато земельних конституцій зобов’язують владу заохочувати публіку до участі в культурних подіях. Наприклад:“Всім людям має бути надана можливість корстуватися надбаннями культури” (Райнланд-Пфальц, ст. 40.III).

Багато земельних конституцій передбачають відповідальність держави, у сфері охорони культурної спадщини або мистецької освіти для дорослих, деякі згадують про підтримку й захист культурних традицій етнічних меншин. В ширшому контексті деякі конституційні положення передбачають культурні цілі для системи освіти, як, наприклад, Конституція Баварії:

“- Відкритість до всього, що є добрим і прекрасним” (Стаття 131.11), або конституція Тюрінгії:

“- Миролюбне співіснування з іншими культурами й народами” (Ст. 22).

Спеціальне законодавство для галузі культури

Правове визначення головних аспектів державної культурної політики дається відповідними положеннями конституційних та адміністративних законів. Ці положення, одначе, не зібрані в одному спеціальному законі, вони складаються з маси конституційних та статутних положень, муніципальних нормативних актів, кількох спеціалізованих актів законодавства земель, що стосуються справ культури, а також деяких федеральних закони, як, наприклад:

Акту про захист культурної спадщини Німеччини від її вивезення за кордон,

Закону про авторське право,

Закону про федеральне сприяння кіно,

Закону про соціальний захист митців; тощо.

Різноманітні положення, що стосуються культури, є у Федеральному Законі про будівництво, Федеральному Законі про регіональне планування тощо.

Специфічні галузеві „культурні” закони існують на рівні земель - стосовно архівів, охорони пам’яток, мистецької освіти. Деякі землі мають закони про музичні школи (Бранденбург), про бібліотеки (Баден-Вюртемберг).

Одначе ніде немає окремих законів для таких важливих закладів культури, як театри, музеї, оркестри.

Правові норми щодо масових та електронних медіа розподілені між федеральною й земельною владами.

Образотворче мистецтво, як і інші мистецькі сфери, знаходиться під захистом Федеральної Конституцієї (Стаття 5.ІІІ щодо права на вільну мистецьку творчість). Ця стаття гарантує кожному право вільно працювати у сфері мистецтва та прагнути публічного визнання своєї роботи.

Гарантії цього лежать не тільки у “сфері творчості” але також у “сфері впливу” цієї творчості шляхом публікації й дистрибюції творів.