Правове регулювання культурної сфери в країнах Європи

Пріоритет надавався підтримці сучасного мистецтва у всіх (а не лише елітарних) його формах; іншим пріоритетом стало забезпечення доступу якнайширших верств суспільства до культурних надбань (через доступність цін та територіальну "децентралізацію" культурних послуг).

Структура органів державної підтримки культури у Франції

Міністерство культури й комунікації Франції (колись - просто Міністерство культури, потім - Міністерство культури і франкофонії) має досить струнку ієрархічну структуру. Воно очолюється міністром, при якому функціонує "кабінет" (щось на кшталт нашої колегії міністерства); кілька функціональних департаментів (загально-адміністративний, інформації, міжнародних зв'язків, інспекцій, розвитку тощо) та дев'ять галузевих управлінь: архівів, музеїв, книжки й лектури, культурної спадщини, театрів і вистав, музики й танцю, пластичних мистецтв, французької мови, а також Національний центр кінематографії, який до 1959 року був окремою інституцією і відтоді зберіг свою назву. Цікавим є механізм фінансування цього центру: існує спеціальний збір з кожного проданого у Франції кіноквитка, з кожної "чистої" відеокасети; бюджет центру поповнюють також доходи від наданих ним аудіовізуальних послуг та, нарешті, дотація з держбюджету.

Всі управління надають фінансову допомогу відповідним галузям культури, а деякі ще й мають у своєму підпорядкуванні національні заклади культури - музеї (нині у Франції 34 національних музеї), театри, бібліотеки, архіви, мистецькі вищі навчальні заклади); однак майже жоден із цих закладів не фінансується державою стовідсотково.

Управління театрів та спектаклів надає щорічні фінансові дотації значним театрам, які, втім, не перевищують третини операційного бюджету театру, але можна також отримати від цього управління грант на конкретний мистецький проект. Окрім того, існує Національне бюро поширення мистецтв, який фінансово підтримує численні невеличкі театральні трупи у французькій провінції.

Управління регіонального розвитку є з'єднувальною ланкою між центральною владою (Міністерством, урядом) та регіональними дирекціями культурних справ (Dіrectіons regіonales des affaіrs culturelles, або ж DRACs). Систему DRACs було створено 1977 року; сьогодні їх 27.

Відповідно до Закону про децентралізацію державних інституцій, прийнятого 1983 року, на DRACs було покладено низку важливих функцій, які раніше здійснювало саме Міністерство:

забезпечення координації Міністерства та органів місцевої (регіональної) влади;

контроль за здійсненням основних засад та пріоритетів загальнонаціональної культурної політики в місцевих умовах;

забезпечення цілісності регіональної культурної політики;

розподілення виділених регіонові бюджетних фондів, фінансування місцевих культурних ініціатив, а також місцевих мистецьких навчальних закладів;

консультативна, методологічна допомога місцевій владі у формулюванні власної культурної політики;

проведення культурологічних, соціологічних досліджень та ін.

Окрім прямих дотацій мистецьким організаціям та надання грантів, DRACs також здійснюють закупівлю творів місцевих митців.

НІМЕЧЧИНА

Сьогодні Федеральна Конституція Німеччини містить лише одне речення, яке стосується культури й мистецтва: “Мистецтво, наука, дослідження й освіта мають бути вільними” (Стаття 5.III).

Згідно з тлумаченням Конституційного Суду, цей пункт не тільки визначає право митців на захист від втручання держави, але також уповноважує державу захищати й підтримувати культуру й мистецтво.