ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЕТИКИ

Здобуті на рівні етичного аналізу свідчення норматив¬но-ціннісного характеру моральної свідомості, що розкри¬вають його духовно-практичне призначення в моральних відносинах, не знімають питання про сутність моральності, про джерела її «саморуху». Більш того, стає ясно, що розкрити виражені в нормах моральні цінності в їхньому генезисі та значенні для людського розвитку можна лише шляхом визначення феномена моральності.

Як уже зазначалося, моральні відносини сягають своїм корінням в основи специфічно людського ставлення до сві¬ту. Розробка цих відносин у контексті діяльнісної сутності людини й розкриває мораль як спосіб освоєння людиною дійсності, духовно-практичне відношення, в процесі якого виробляються моральні цінності. На цьому (філософсько¬му) рівні аналізу специфіка моральних відносин розкрива¬ється до глибини, на якій проглядається єдина основа мо¬ральної діяльності з іншими способами освоєння світу.Таким чином, етичні знання збагачуються виникаючи¬ми джерелами співвіднесеності нормативності й науковості для самої етики. Принцип діяльнісного підходу до моралі не тільки знімає суперечність між нормативністю моралі й науковістю етики, а й виступає способом аналізу меха¬нізмів, що виробляють моральні цінності та норми, здій¬снюють зв'язок між моральною свідомістю індивідів і мораллю як формою суспільної свідомості.

Мораль — один із способів освоєння людиною дійсності, духовно-практичне відношення, в процесі якого виникають спільність, людяність в своїй безпосередності, що втілені в моральні цінності. Специфіка моральної діяльності ви¬значається тим, що у відношенні до іншого як до людини кожний присвоює собі свою людську, суспільну сутність. Принцип діяльнісного підходу до моралі адекватний її специфіці, бо спроможний виражати загальне людства, його суспільну сутність у її індивідуальному вияві, в ді¬яльності. Відома у філософії думка, що особистість існує в своєму відношенні до суспільства, в якому вона живе, і в своєму відношенні до людства, якому вона належить, дістає своє підтвердження в моральній сфері.

Таким виступає предмет у його цілісності для науки етики, визначаючи багаторівневий характер етичних знань. Норма, що визначає найпростіше правило, своїми підва¬линами змикається з людською гідністю й через неї вхо¬дить в основу людини, її сутність. На цьому, сутнісному рівні в пізнанні людини, доступному філософському аналі¬зові, нашому розумінню відкривається моральність у її значенні для людського розвитку, з'ясовуються її генезис, специфіка, загальнолюдський характер моральних ціннос¬тей, особливості участі живих цілісних індивідів у їх ство¬ренні та розвитку.

Достатньо повернутися до ходу міркувань, котрі приве¬ли нас до висновку, що в нормі поклону зафіксована здат¬ність людини ставитися до іншого як до людини, виражена її родова, суспільна сутність, щоб зрозуміти глибинні осно¬ви зв'язку етики з філософією, виявити їхні єдині корені та своєрідність.

Виділимо ще одну особливість предмета етики. З'ясо¬вуючи суть того, що входить до найпростіших норм пове¬дінки, ми в міру наближення до закладеного в них мо¬рального змісту виявили його у ставленні до іншого як до людини. Поле пошуку специфіки моральності розширилося до меж людських відносин. Тут, певно, й криється останній доказ спорідненості етики з філософією, який свідчить про одноприродність їхніх предметів, способів аналізу, а також пояснює смисл поняття «науковість» стосовно етики.

Етика належить до наук про людину в її відношеннях зі світом. Як філософська наука вона за своїм предметом і способами його пізнання відрізняється від природничих, технічних наук тим, що людина включена в предмет, є йо¬го основою, розглядається не з боку безпристрасного відо¬браження світу в своїй свідомості, а як створююча пред¬мет. При цьому вона взаємодіє з довколишнім світом, спе¬цифічним чином — олюднює його.

Існує вираз: мир усвідомлює себе очима людини, або — проявляється, підтверджує себе очима людини. Цій думці бракує точності, оскільки вона не розкриває сутність спе¬цифічно людського ставлення до світу, котра проявляється в багатоманітності форм людської діяльності — способів освоєння людиною світу — відповідно з багатоманітністю предметного світу.

Теоретичний спосіб освоєння світу також є однією з форм людської діяльності. І як такий він також включений у предмет філософського аналізу, розглядається з боку своєрідності цієї форми людської діяльності й уже на цій підставі розробляються технології наукового пізнання в різних науках. Філософські ж знання становлять ті цін¬ності, які виробляються в даній формі людської діяль¬ності, виражають її сутність і специфіку.