ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЕТИКИ
Прихильники аксіологічного аналізу моралі, котрі ве¬дуть пошук інших підходів до моральних цінностей, поді¬ляються на два напрями. До першого належать ті, хто розглядає, етику як філософську науку, шукає в мораль¬ності підтвердження її спорідненості з філософією, тобто виводить моральність зі специфічно людського ставлення до світу, розглядає мораль як спосіб освоєння людиною світу, духовно-практичне відношення, в рамках якого й виникають моральні цінності, здійснюється їх вираження в нормах.
Звернення до вже осмисленого публіцистикою та мис¬тецтвом широкого емпіричного матеріалу морального жит¬тя суспільства, його суперечностей і способів їх розв'язан¬ня в контексті морального розвитку особистості розкриває роль моральності у самовизначенні людини, розвитку її зв'язку з суспільством на рівні соціальної прихильності кожного до іншого, інших, на рівні такої причетності до суспільства, яка виражається в почутті спільності, або ж, як це частіше позначається, на рівні зв'язку особистості з суспільством, регульованого її внутрішнім усвідомленням своєї перед ним відповідальності. Слід зазначити, що в цьому розкривається одна з особливостей моральності, яка проявляється в її імперативному характері, добровільному, спонукуваному совістю виконанні морального обов'язку.
Характеризуючи моральну форму суспільного зв'язку між людьми з боку своєрідності моральної свідомості, роз¬робляючи уявлення про вторинний, здійснюваний у сфері свідомості характер морального відношення, а також беру¬чи до уваги те, що, здійснюючись у відношенні людини до іншої людини, моральна форма суспільного зв'язку людей охоплює стосунки особистості та суспільства двосторонньо, відображає внутрішню сторону в їхньому розвитку, має всепроникний характер у життєдіяльності людей, учені ді¬стають можливість поглибити уявлення про соціальну сут¬ність моралі, виявити витоки, що визначають роль мораль¬ності в перебудові всього життя суспільства, розкрити значення моральності для активізації діяльності людини, розвитку її самосвідомості на глибинному, пов'язаному з почуттям рівні. За всіх існуючих розходжень усередині цієї орієнтації в етичній науці, які звичайно виникають через різноспрямованість дослідницьких інтересів, спільним для вчених є підхід до моралі як до діяльності.
До другого напряму, що активізувався останнім часом, належать ті прихильники аксіологічного аналізу моралі, котрі керуються іншими завданнями. Принципова відмова від науковості й пошук нових способів розкриття специфі¬ки моральних цінностей зумовлюються поставленим зав¬данням — виявленням моралі з моральних джерел і мо¬ральними засобами. Моральні цінності розглядаються як основа для такого вирішення. У формах проповіді, есе, притч розкривається сенс тієї чи іншої моральної цінності. Адресований до морального досвіду слухача, читача, цей сенс розрахований на адекватне розуміння та засвоєння.
Зіставивши розглянуті тенденції у визначенні етики як науки у їхньому зв'язку з різним тлумаченням її завдань, ми мали можливість переконатися в залежності цих тен¬денцій від розуміння моральності. Від багатьох інших то¬чок зору на етику розглянуті тут відрізняються тим, що в них докладніше розкривається складний характер пред¬мета етики — моральності.Проблема з'ясування ступеня науковості етичних погля¬дів, визначення того, стосовно чого слід розглядати рух етичної думки на предмет істинності її досягнень, перед¬бачає розробку критерію для оцінки внеску тієї чи іншої етичної теорії у вивчення моральності. Складність вирі¬шення даного питання полягає передусім у тому, що рух етичної теорії зумовлений історичним характером мораль¬ності, тими реальними змінами в моральному житті, в яких відтворюються особливості конкретно-історичних періодів життєдіяльності суспільства. Разом із тим, якщо дане по¬ложення розглядати як єдину основу, ми змушені будемо зняти питання про критерії, погодитися з тим, що кожна теорія моральності, як і кожна моральність, слушні по-своєму для свого часу, а, скажімо, страждання геніїв Від¬родження, котрі усвідомлювали підстави для подібних мір¬кувань як ознаки того, що розірвався зв'язок часів, є на¬слідком лише їхньої творчої фантазії. Одначе така точка зору є. її прихильники називають себе реалістами. Проте є й інша, яка окреслює зв'язок людини з людством як умову повноти її існування.
Сьогодні в цьому зв'язку зростає інтерес до людської пам'яті, її ролі й значення в людському розвитку. В науці етиці постійно оновлюється проблема всеісторичного ха¬рактеру моральності, її розробки пов'язані з пошуком джерел, що виявляються у загальнолюдському змісті мо¬ральних цінностей з'ясуванням характеру й особливостей прояву цих цінностей у тих чи інших системах моралі. Розглядуваний шлях наукового пошуку покладає в собі й розробку критеріїв для визначення науковості етичних теорій.
2. ПРЕДМЕТ ЕТИКИ І ОСОБЛИВОССТІ ЕТИЧНИХ ЗНАНЬ.
Яким же чином належить міркувати про моральність, щоб в історично-конкретному її вираженні не поминути те, що визначає її всеісторичний характер, як у конкретно даному змісті моральності побачити її загальнолюдську основу, в безпосередності проявів у поведінці, вчинку роз¬гледіти духовний сенс? Звернімося до повсякденного жит¬тя людей, тим більше, що на цьому наполягають в етиці ті, хто заперечує можливість наукового (теоретичного) аналізу моралі.