ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЕТИКИ
1.ЕТИКА ЯК ФІЛОСОФСЬКА ТЕОРІЯ МОРАЛЬНОСТІ.
Етика, як уже зазначалося,— наука про мораль. Дане твердження — одне з небагатьох, щоб не сказати єдине, щодо якого збіглися теорія й практика, історичний досвід морального розвитку в цілому і його конкретні періоди. В прямій залежності від розуміння моралі перебувають і відмінності в тлумаченні етики як науки, її місця серед наук, ролі й значення для суспільного розвитку. За без¬умовного визнання того, що предметом етики є мораль, уявлення про її своєрідність, призначення в, життєдіяль¬ності людей великою мірою визначали зміст етики, покла¬дали на неї певні обов'язки, передусім методологічного характеру.
Для того щоб говорити мовою предмета пізнання (мо¬ралі), необхідно знайти до неї правильний підхід. Візьме¬мо, наприклад, підхід до моралі як форми суспільної сві¬домості, вираженої в сукупності правил, норм, приписів, вимог, що ставляться суспільством до індивіда й призна¬чені для регуляції поведінки людей. Такий функціональний підхід до моралі пов'язаний із вивченням конкретно-істо¬ричного змісту її норм і вимог, виходить із їхньої історич¬ної змінюваності. Завдання ж етики цілком укладаються в опис та обґрунтування цих норм і вимог з точки зору інтересів суспільства з метою впровадження їх (норм і вимог) у свідомість індивідів. У межах такого уявлення про мораль етика осмислюється і як наука про етикет, і як прикладна (подібна до технологічних) дисципліна, втрачає статус науки в точному значенні цього слова.
Інші можливості має діяльнісний підхід до вивчення моралі. Розуміння її як діяльності, в якій продукуються моральні цінності та норми, передбачає виявлення предме¬та, тобто того, що освоюється в моральній діяльності, спосо¬бу його освоєння й результату, аналіз генезису моралі, вияв¬лення її значення для людського розвитку. Стосовно вирі¬шення подібних завдань етика виступає як наука про специфічну форму людської діяльності, філософська теорія моральності, тобто належить до філософських наук.
За походженням етику відносять до філософських наук, за своєрідністю відрізняють від інших філософських дис¬циплін. При цьому етика визначається як практична філо¬софія, вінець філософії. Якщо останню називають люд¬ською мудрістю, то етику характеризують як мудрість життя.
Походження етики — не єдиний аргумент на користь її належності до філософії, пряма спорідненість із якою про¬стежується через предмет етики та способи його пізнання. Світоглядний рівень філософського знання про стосунки людини зі світом реалізується етикою з допомогою аналі¬зу моральності — сфери їхнього дійсного прояву у взає¬минах живих, конкретних, цілісних індивідів. Загальне тут розкривається через індивідуальне, сутність специфічно людського ставлення до світу постає в безпосередності її існування.
Найвищий, філософський рівень узагальнення знань про людину дістає в етиці практичне, життєве підтвердження. З боку змісту філософської теорії, вираженого в системі взаємозв'язаних понять, істинність даної теорії вивіряєть¬ся тим, наскільки їх відбиття в етиці співвідносне з «мо¬вою» моральності, тобто підтверджується моральним жит¬тям людей.
Прикладом сказаного може служити ситуація, що сут¬тєво позначилася на розвитку естетики та етики. Йдеться про однобічний розвиток філософської теорії в бік раціо¬нального. Раціоналізм у тлумаченні пізнання, забуття ін¬шої його сторони — сенсуалізму на ділі означав дедалі більший відхід від розгляду людини в багатстві її відносин зі світом, концентрацію уваги на пізнанні світу, безвіднос¬но до того, хто пізнає. Піддаючи сумнівові достовірність знань, здобутих із людського чуттєвого досвіду, раціона¬лізм у своєму розвитку поширюється й на сфери людської культури, в тому числі на етику й естетику.
В естетиці це означає висування на передній план ра¬ціонального характеру художньої творчості, в етиці — абсолютизацію раціональних мотивів і принципів мораль¬ної діяльності. Набуті на цій основі теоретичні знання не відповідали тим уявленням, котрі виникали з досвіду есте¬тичної й моральної діяльності, не відтворювали специфіку художніх і моральних цінностей, не давали уявлення про особливості естетичної й моральної свідомості, її структур¬ного вираження.
Зауважимо, що філософські категорії не піддаються уточненню їхніх значень ситуаціями повсякденного життя: Водночас на рівні їх реалізації в естетиці й етиці це ви¬являється цілком можливим. Там, де цілісність взаємо¬відносин людини зі світом, осягнута на рівні загального й виражена мовою філософії, розкривається в конкретному аспекті її вияву, й виникає зріз, у якому філософські ка¬тегорії, конкретизуючись через етичні категорії, виходять на один із аспектів життя, схопленого у його цілісності,— моральний — і підтверджуються або відкидаються в своїй суті.Дане спостереження послужило ґрунтом для розуміння однобічності філософського раціоналізму як учення про «останні основи буття та пізнання», а також осмислення природи причин, що виявилися в абсолютизації одного з аспектів — теоретичного, доведеного до межі. Поглинувши . цілісність людського буття й пізнання, вказаний аспект перекреслив і власну вірогідність.