Ренесанс та епоха Відродження

Отже, італійське мистецтво Ренесансу відрізняла святковість, вишукана краса, просторовість, свобода образів. Найвизначнішим моментом слід вважати період Високого Відродження, який ознаменувався титанізмом. У цей час жили і творили три великий майстри, універсальні митці славні на всі покоління: Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті та Мікеланджело Буонаротті. Ці люди являли собою реальні зразки безмежних можливостей людини.

Леонардо да Вінчі (1452, м. Вінчі (передмістя Флоренції)-1519, Турень, Франція). Італійський живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер.

Народився в родині багатого нотаріуса. Вчився у майстра Андреа дель Верокьо (1467—72). Л. да В. розвиває традиції кватроченто, підкреслюючи плавну об’ємність форм м’якою світлотінню, іноді оживляючи обличчя ледь помітною посмішкою. Фіксуючи результати численних спостережень в

-17-начерках, ескізах та натурних штудіях, виконаних в різних техніках (італійський олівець, срібний олівець, сангіна, перо), Л. да В. досягає великої гостроти в міміці обличчя, а фізичні особливості та рухи людського тіла зображує в бездоганній відповідності з духовною атмосферою композиції. На службі у правителя Мілана Лодовіко Моро (с 1481 чи 1482) Л. да В. виступає в ролі військового інженера, гідротехніка, організатора придворних феєрій. Понад 10 років Л. да В. працює над монументом Франческо Сфорца, батька Лодовіко Моро (сповнена пластичної міці глиняна модель кінної статуї в натуральну величину була зруйнована під час взяття Мілану французами в 1500; відома лише за підготовчими начерками). На цей період припадає і творчий розквіт Леонардо-живописця. В «Мадонні у скелях» (1483—94, Лувр, Париж; 2-й варіант — 1497—1511, Національна галерея, Лондон) улюблена Л. да В. тонка світлотінь («сфумато») відіграє роль духовного начала і наголошує на теплих стосунках близьких людей; персонажі представлені тут в оточенні чудернацького скелястого пейзажу, в якому відображені геологічні спостереження Л. да В. У трапезній залі монастиря Санта-Марія деллє Грація Л. да В. створює розпис «Таємна вечеря» (1495—97; через особливості техніки — олія з темперою — він зберігся у зіпсованому вигляді; у 20 ст. реставрована; високий етичний зміст розпису виражено у суворих математичних закономірностях її композиції. «Таємна вечеря» знаменує одну з вершин розвитку всього європейського мистецтва. В архітектурі Л. да В. розробляє різні варіанти «ідеального міста» та центрально-купольного храму. В Мілані майстер навколо себе збирає учнів (Ломбардська школа). У Флоренції Л. да В. працює над розписом в Палаццо Веккьо («Битва при Ангьярі», 1503—1506, не завершена, відома за копіями з картону), котра стоїть біля джерел батального жанру в мистецтві нового часу. В портреті Мони Лізи (т.зв. «Джоконда»; 1503, Лувр) образ багатої городянки виступає втіленням піднесеного ідеалу жіночності, не втрачаючи при цьому інтимно-людської привабливості; важливим елементом композиції стає космічно широкий пейзаж, що потопає у холодному серпанку. До пізніх витворів мистецтва Л. да В. відносять: проекти пам’ятника маршалу Тривульціо (1508—12; до цих проектів близька бронзова статуетка коня з вершником, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт); «Свята Анна з Марією та немовлям Христом» (близько 1500—07, Лувр), що завершує пошуки майстра в області світло-повітряної перспективи та гармонійної пірамідальної композиції; «Іоанн Хреститель» (близько 1513—17, Лувр), де солодка двозначність образу свідчить про наростання кризових моментів у творчості Л. да В.; серія малюнків із зображенням вселенської катастрофи (т.зв. цикл з «Потопом», італійський олівець, перо, близько 1514—16, Королівська бібліотека, Віндзор), в котрій роздуми про мізерність людини у порівнянні з могуттю стихій поєднуються з раціоналістичними уявленнями про циклічність природних процесів.

Для Л. да В. мистецтво та наука були нерозривно пов’язані. Як вчений та інженер Л. да В. збагатив проникливими спостереженнями майже всі

-18-

сфери науки на той час, розглядаючи свої нотатки та малюнки як підготовчі начерки до гігантської енциклопедії людських знань. Зібрані Л. да В. спостереження над впливом прозорих та напівпрозорих середовищ на забарвлення предметів, відображені в його живописі, призвели до ствердження в мистецтві Високого Відродження принципів повітряної перспективи. Невтомний вчений-експериментатор і геніальний художник, Л. да В. — особистість-символ епохи.Рафаель Санті (1483, Урбіно, - 1520, Рим], італійський живописець та архітектор. Р. народився в родині живописця Джованні Санті. У 1500 переїхав в Перуджу та вступив в майстерню Перуджіно. Уже в ранніх творах Р., в їх витончених фігурах, відчувається рука високообдарованого художника ("Сон лицаря", Національна галерея, Лондон; "Три грації", Музей Конде, Шантійї; "Мадонна Конестабілє", Ермітаж, Санкт-Петербург; всі три - 1500-02). У 1504 Рафаель відправляється у Флоренцію, де вивчає полотна видатних художників, а також анатомію та перспективу. Славу Р. приносять численні олтарні образи; його мадонни 1504-08 з материнською принадою ("Мадонна Грандука", Галерея Палатина, Флоренція, "Мадонна в зелені", Художньо-історичний музей, Вена; "Мадонна с немовлям та Іоанном Хрестителем", чи т.зв. "Прекрасна садівниця"). У 1508 майстер завдяки Браманте отримує від папи Юлія II запрошення до Риму (для робіт у Ватиканському палаці); в Римі майстер ближче знайомиться з античними пам’ятниками, бере участь у розкопках. Тут Р. створює найбільш капітальний твір — розписи парадних зал (т.зв. станц) Ватиканського палацу. У людних, урочисто-величних композиціях станц дія розгортається на фоні чи всередині ренесансних будівель. Р. вдалося блискуче поєднати зображений простір із реальним. В Станца делла Сеньятура (1509-11) Р. представив 4 області діяльності: богослов’я ("Диспути"), філософію ("Афінська школа"), поезію ("Парнас"), юриспруденцію ("Мудрість, Міра та Сила" с прикладами історії світського і церковного права), а також відповідні алегоричні фігури, біблейські та міфологічні сцени (на плафоні). У 2-му залі (Станца д'Еліодоро, 1511-14) знаходяться фрески на історико-легендарні теми ("Вигнання Іліодора", "Зустріч Лева I з Атілом", "Меса в Больсені", "Звільнення апостола Петра з в’язниці").