Ренесанс та епоха Відродження

В Англії яскраві та самобутні реалістичні пошуки, які виявилися вже наприкінці XІV та в XV ст.ст. в релігійному та портретному живописі, були перервані внутрішніми війнами та реформами Генріха VIII. В XVІ ст. елементи стиля Відродження (в значній мірі під впливом Г. Гольбейна, який тут працював) знайшли враження в мініатюрному портреті (Ніколас Хілліард, Айзек Олівер); в XVІ ст. вони позначили також і в садибному будівництві (раціональні за плануванням цегляні будинки з холом та галереєю) і в палацовій архітектурі. У Данії та Швеції риси епохи проявились в основному в архітектурі замків, садиб та громадських споруд.

-23-

***

Серед видів художньої діяльності лідирував — як і в Італійському Відродженні — Живопис. Першим майстром цього періоду варто назвати Хієронімуса Босха з Нідерландів. Його творчість підводить підсумок досягненням середньовічного живопису і виступає прологом Відродження. Вкартинах Босха, написаних переважно на релігійні сюжети, вражає поєднання похмурих середньовічних фантазій та символів з елементами фольклору та точними реалістичними деталями. І навіть найстрашніші алегорії виписані з таким вражаючим народним колоритом, що справляють життєствердне враження. Ніхто з наступників майстрів живопису у всьому світі не писав такі фантастичні, в дечому божевільні образи. Та вплив Х.Босха ХХ століття відчує у творчості сюрреалістів. Метром Північного Відродження в образотворчому мистецтві був німець Альбрехт Дюрер. Він лишив колосальний спадок: картини, графічні роботи, статті. Дюрер був не тільки художником, а й гравером, математиком, анатомом, перспективістом, інженером. На творчість Дюрера вплинули італійські майстри: він любив бувати в Італії, особливо у Венеції. Однак специфіка бачення світу Альбрехтом Дюрером полягає у пошуках можливості найбільш об’єктивно відобразити світ, він не сприймав італійський ідеалізований реалізм, Дюрер прагнув у малюнку цілковитої достовірності. Цим пафосом пронизані його автопортрети, особливо виконані олівцем (у листах до брата), а також портрет матері перед смертю. Глибини графіки Дюрера можна спробувати зрозуміти через розшифровку середньовічних символів, які у нього дійсно зустрічаються. Однак шукати відгадку цих зображень варто в епосі реформації. Мабуть, його гравюри яскравіше відобразили стійкість духу людей того часу, їх готовність протистояти спокусі, їх роздуми про сумне завершення війни («Вершник Апокаліпсиса», «Меланхолія»). Є у творчості Дюрера ліричне начало. Сюди можна віднести ніжну за колоритом картину „Свято рожевих вінків”, цикл гравюр „Життя Марії”. Вершиною творчості Альбрехта Дюрера вважається грандіозне зображення чотирьох апостолів, істинний гімн людині (вираження гуманістичних настроїв). У творчому спадку Дюрера нараховується понад 900 листів, за розмаїттям та об’ємом може бути порівняно тільки зі спадком Леонардо да Вінчі. Він блискуче володів всіма відомими тоді графічними техніками. Дюрер справив величезний вплив на розвиток німецького мистецтва першої половини XVI ст. Його різнобічна діяльність стала одним з уособлень «титанізму» Ренесансу. Він — єдиний майстер Північного Відродження, якого можна прирівняти до великих майстрів Італії. Час розквіту Німецького мистецтва доби Відродження часто називають «епохою Дюрера».

Нідерландське Відродження в живописі починається з "Гентського олтаря" братів Губерта (помер в 1426 р.) та Яна (1390-1441) ван Ейків. Гентський олтар (Гент, церква св. Бавона) — це двох’ярусний складень, на 12 дошках якого (у розкритому вигляді) представлено 10 сцен. Нагорі

-24-

зображений Христос на троні з Марією та Іоанном, янголами та Адамом і Євою; внизу на п’яти дошках — сцена "Поклоніння агнцю".

У передачі перспективи, в малюнку, в знанні анатомії ванейківський живопис, звичайно, поступається італійському сучаснику Мазаччо. Однак у ньому є особливі для мистецтва риси: нідерландські майстри зображують світ з надзвичайною ретельністю; кожна травинка важлива для них. Ван Ейки удосконалили олійну техніку: олія давала можливість більш глибоко передати блиск, багатство предметного світу, його барвисту звучність.

Помітною є також творчість Лукаса Кранаха Старшого (Німеччина). Його мадонни та інші біблійні героїні – це звичайні городянки та сучасниці художника. Однією з кращих його робіт є новаторське „Розп’яття”. Різко асиметрична композиція, незвичайні ракурси традиційних фігур, насиченість колориту справляють враження сумного передчуття суспільних потрясінь. Матіс Нітхард, відомий також за ім’ям Грюневальд (1470-75 – 1528), вражає багатством та яскравістю релігійних фантазій, екстатичністю. Головна робота Грюневальда – «Ізенгеймський олтар». Зображення Марії з немовлям вписано в багатофігурну святкову композицію з ангелами, що грають на музичних інструментах. За контрастом з цією світлою сценою написано «Розп’яття»,похмуре та натуралістичне. Образ Христа-простолюдина, виснаженого, близького до агонії, що асоціюється з учасниками християнської війни.