Ренесанс та епоха Відродження

Одним з кращих портретистів цього періоду вважається швейцарець Ганс Гольбейн Молодший (1497-1543). Його пензлю належать портрети Еразма Роттердамського та астронома Ніколаса Кратцера, Томаса Мора и Джейн Сеймур. Їх образи сповнені достоїнства, мудрості, стриманої духовної сили. Гаїсом також створені чудові ілюстрації до Біблії та «Похвали глупоті», цикл гравюр «Танці смерті».

Своєрідною індивідуальністю відмічена творчість голови дунайської школи живопису Альбрехта Альтдорфера (1480-1538). Він має безперечний пріоритет у формуванні жанру пейзажу. Проте найцікавішою його картиною лишається «Битва Олександра з Дарієм» (1529). Батальній сцені на Земле відповідають суперники Сонце, Місяць та хмари. Картина сповнена розмаїття декоративних деталей, колоритна. До того ж це одна з перших батальних сцен, виконана олією.Північне Відродження було нетривалим. Однак в історії воно лишилося як цілісна епоха, як клуб геніїв, майстрів слова та живопису, які спілкуються між собою, беруть участь у загальній боротьбі, подорожують, пишуть вражаючі портрети один одного. Залучення народів північних країн у загальноєвропейський культурний процес почалося в епоху Північного Відродження.

-25-

Висновки

Доба Ренесансу Італії, що тривала 3 століття (XIV-XVI), — це численні яскраві вражаючі монументальні художні шедеври, це когорта талановитих майстрів, геніїв-титанів, що на всі віки збагатили світове мистецтво та науку своїми роботами. Це стрімкий розвиток живопису (лінійна та повітряна перспективи), архітектури, скульптури, науки, який досяг свого апогею у період чінквеченто. Це час панування гуманістичних ідеалів — піднесення духовної і фізичної сили людини. Італія — колиска Ренесансу. Саме у цій волелюбній країні і зародилася епоха. На території Апеннін найбільше було пам’яток античності та Древнього Риму — джерел натхнення для нових майстрів. Настільки сильним та величним виявилося мистецтво Італійського Відродження, що воно справило враження на культуру інших країн, „заразило” всіх майстрів того часу своїми новаторськими підходами, ідеями. Головною причиною поширення Ренесансних настроїв на Європу був також повсюдний ріст та становлення буржуазного гуманізму, занепад феодального суспільства.

Сплав італійських настроїв із самобутніми готичними традиціями складає своєрідність стилю Північного Відродження, яке тривало одне століття. Відтак у мистецтві Німеччини, Франції, Нідерландів більше внутрішніх протиріч, скутості, напруженості; види мистецтва розвивалися неодночасно; проте дуже рано почалися реалістичні пошуки (хоча і не систематизовані, як в Італії), інтерес до індивідуальності людини, її оточення, інтер’єру, натюрморту, пейзажу. Тут ренесанс почався пізніше і переплівся з Реформацією, що суттєво відрізнило мистецтва двох регіонів. Філософською основою Північного Відродження був пантеїзм, який розчиняв образ Бога у природі. Пантеїсти вважали, що кожний шматочок природи гідний змалювання, бо в ньому міститься частка Бога. Це і призвело до появи пейзажу, як самостійного жанру. Якщо в італійському Відродженні на перший план вийшла естетична краса (насамперед краса оголеного чоловічого і жіночого тіла), то у північному — етична. Художники Північних країн вважали, що духовна краса важливіша, ніж тілесна. Отож мистецтво цього регіону було пов’язане з благочестям та громадською доброчинністю. Воно прагнуло до наукового дослідження Біблії, було менш блискучим та вражаючим, але більш ґрунтовним, ніж італійське. Вплив античності на культуру Північного Відродження незначний. У більшості представників тут легше виявити сліди готики, ніж античні мотиви.

Не можна вважати погляди митців Північного Відродження „рожевими”, фанатичними, зацикленими на могутності та величі Людини. Все ж їх гуманістичний світогляд значно реалістичніший (потім він втілився у рух Реформації). І коли вони також стикнулися з маньєризмом і кризою гуманізму, то не сприйняли це як трагічне гостре розчарування. Відтак більш

-26-

„тверезе” мистецтво Франції, Німеччини, Нідерландів поступається пишноті

яскравого, величного титанічного мистецтва Італії. І нехай в італійців віра у велич людини була дещо наївною. Сьогодні Італійський живопис, архітектура, скульптура — це найвизначніші, найяскравіші та вишукані витвори світового мистецтва. І дехто з історичних дослідників, культурологів та мистецтвознавців Відродженням сьогодні називають тільки культуру Італії.

-27-