Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами

-формування відповідей, що цікавлять людину

-здобуття знань з текстів природною мовою.

З наведеного списку видно, що мова тут розглядається в першу сергу як самостійне структурне явище і як засіб опису навколишнього світу. Але тут відсутнє головне – немає задачі виявлення закономірностей функціонування мови як засобу спілкування між людьми, тобто не враховуються знання того, хто говорить, і того, хто слухає, про норми та правила, що керують самим процесом спілкування.

Щоб врахувати цю компоненту при проектуванні сучасних діалогових систем, введені поняття гнучкості користування та операційної складності. Операційна складність означає складність робіт, які повинен виконати користувач, щоб досягти рішення поставленої задачі. Розрізняються об’єктивна операційна складність, тобто складність, зумовлена системою, та суб’єктивна операційна складність, яка відображає особисті почуття користувача, пов’язані з об’єктивною операційною складністю. Звідси випливає задача ретельного вивчення всього процесу взаємодії/спілкування людини з комп’ютером з метою побудови якомога більш адекватної моделі цієї взаємодії, що включає такі моменти, як:

1.моделі учасників спілкування (модель партнеру, модель самого себе, що включає поточну систему цілей партнерів, їх представлення один про одного, причому вкладеність цих моделей повинна мати глибину не менше трьох).

2.модель тексту (діалогу) (комплекс активованих тем і відповідний поточний розподіл текстогенеруючих ролей, фокус уваги, динаміка переходу ініціативи).

3.спільність знань про навколишній світ та спільність мови спілкування.

В концепції мови М.М.Бахтіна можна виділити декілька груп проблем, які являють особливо цікавий інтерес з точки зору моделювання розуміння природної мови: проблема речення і висловлювання, проблема об’єкту дослідження лінгвістики та металінгвістики, проблема діалогічних відносин та діалогу.

Проблема речення та висловлювання

В концепції Бахтіна про сутність мови між реченням та його використанням у висловлюванні відзначається велика відстань. За Бахтіним висловлювання – це реальна одиниця мовного спілкування, це речення в контексті свого мовного акту; речення – це одиниця мови, це відносно закінчена думка, безпосередньо зіставлена з іншими думками тієї ж людини в цілому її висловлюванні. Речення не обмежується з обох боків зміною мовних суб’єктів, не має безпосереднього контакту з дійсністю, не має безпосереднього відношення до чужих висловлювань, не володіє смисловою повноцінністю, не володіє можливістю безпосередньо визначати позицію-відповідь іншого співбесідника, не адресовано/звернено до когось.На відміну від речення, межі кожного конкретного висловлювання визначаються зміною мовних суб’єктів, тобто зміною тих, хто говорить. Така зміна, що обрамовує речення з двох його боків, перетворює речення на висловлювання. Зміна тих, хто говорить, складає так званий абсолютний початок і абсолютний кінець висловлювання. Звідси випливає, що довжина висловлювання може варіюватися в дуже великих межах – від короткої репліки діалогу до великого роману або наукового трактату. Зміна мовних суб’єктів в різних умовах і різних ситуаціях носить різний характер, і найлегше її спостерігати в діалозі, де висловлювання співбесідників (реплік) змінюють одне одного.

На відміну від висловлювання, речення має граматичну природу, граматичні межі, граматичну закінченість та єдність. Лише стаючи висловлюванням окреме речення набуває можливості визначати безпосередньо і активно позицію-відповідь того, хто говорить.

Речення, як і слово, володіє закінченістю значення (предметно-смисловий зміст) і закінченістю граматичної форми, але ця закінченість носить абсолютний характер. Можна розуміти мовне значення речення, його можливу роль у висловлюванні, але зайняти позицію-відповідь стосовно цього речення, неможна, якщо ми не знаємо, чи все сказав цим реченням промовець, чи не передували цьому реченню інші речення, бо інакше це вже буде не речення, а повноцінне висловлювання, що складається з одного речення.

Важливою характеристикою висловлювання Бахтін вважав його здібність безпосередньо визначати позицію-відповідь іншого промовця. Виявляється це в закінченості висловлювання, яка характеризується такими ознаками: