Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами

Діалог типу 5 відрізняється від попереднього тим, що обидва учасника промовляють монологи, не слухаючи при цьому співбесідника. Зрозуміло, обидва повинні відрізнятися неуважністю до партнера, але від обох вимагається деякий мінімум ввічливості, який змушує в певний момент помовчати, щоб дати можливість співбесіднику висловитися.

Третя, четверта, восьма та дев’ята комбінації в деякому смислі дублюють попередні: один або обидва співбесідника готові слухати, а партнер не готовий розмовляти. На відміну від попередніх, реалізація цих комбінацій взагалі не можлива. Якщо перед початком спілкування розподіл ролей відповідав вищезазначеним комбінаціям, то учасники змушені змінити їх на ролі без готовності слухати і прийти до комбінацій 6, 7, 10, 10 – відповідно діалогам 2, 4, 6, 6.

Комбінація 10 являє собою вироджений, нульовий діалог – мовчання, яке, можливо, переривається рідкими незв’язними репліками.

Заслуговує на увагу спосіб зміни ролей (і типів діалогів) при завершенні занадто довгої бесіди. Втомлений співбесідник, який бажає завершити розмову, має для цього просту можливість – перехід до більш пасивної ролі: від того, хто говорить і слухає, до того, хто слухає, а потім до того, хто не реагує. Тим самим діалог переходить, наприклад, від типу 1 до типу 2, а потім до типу 4. Для чуйного співбесідника такий тип діалогу незручний, і йому залишається попрощатися. На жаль, цієї незручності не відчує той, хто сильно зосереджений на ролі того, хто говорить, внаслідок чого діалог типу 4 може тривати досить довго.

Лише діалоги типів 1 та 2 є повноцінними. Враховуючи ознаку компетентності можна провести наступну класифікацію.

Тип 1 включає три підтипи діалогів:В діалозі типу 1-а обидва учасники компетентні і активні. Прикладом може бути наукова дискусія, експертні системи. Використовується для прийняття рішень. В діалозі типу 1-б лише один з учасників компетентний, але обидва партнери активні. Приклад: бесіда вчителя з учнем, навчаючі комп’ютерні системи, діалог користувача з базою даних. Служить для отримання певних (готових) відомостей. В діалозі 1-в обидва учасники некомпетентні, але разом з тим – активні. Прикладом можуть бути фактичні діалоги на банальні теми: розмови про погоду, здоров’я та ін.

Якщо вважати діалогом вид бесіди з ініціативою обох учасників, то тип 2, де один з співбесідників переважно пасивний, можна назвати псевдодіалогом.

В діалозі типу 2-а обидва учасники компетентні, але активним є лише один з них. Приклад: різновид психотерапевтичної бесіди, при якій пацієнт розповідає про себе, а лікар спрямовує хід діалогу. Використовується для прийняття рішень. В діалозі типу 2-б один з співбесідників є носієм важливої інформації, він же є ініціативним в діалозі. Прикладом може бути лекція чи майже монологічна розповідь, де роль некомпетентного співбесідника зводиться до стимулювання продовження розповіді. В діалозі типу 2-в діалог спрямований від некомпетентного співбесідника до компетентного; приклад – іспит (екзаменатора цікавить не інформація сама по собі, а те, в якій мірі володіє нею студент). В діалозі типу 2-г неінформативність виникає внаслідок некомпетентності обох співбесідників. Приклад: повчаюче марнослів’я, яке заохочується, нечастими репліками слухача.

М.М.Бахтін і проблеми моделювання природної мови на ЕОМ

В контексті проектування діалогових систем природною мовою варто проаналізувати доробок теоретично-гуманітарних дисциплін у цій галузі, зокрема концепцію діалогу, висловлену у фундаментальних працях М.Бахтіна.

Моделювання розуміння природної мови: основні проблеми

До недавнього часу, за думкою спеціалістів по розробці систем розуміння природної мови, основними проблемами були такі:

-синтаксичний аналіз текстів природною мовою

-перехід від мовних представлень до мови опису знань

-розуміння питань