Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами

В розумінні процесу спілкування ролі того, хто говорить, та того, хто слухає, у Бахтіна тісно переплітаються. Будь-яка особа, що говорить, в тій чи інший мірі і відповідає. Той, хто слухає, також відіграє активну роль в процесі мовного спілкування; сприймаючи та розуміючи значення мови, він одночасно займає стосовно неї активну позицію-відповідь: погоджується або не погоджується з нею, доповнює, застосовує її, готується до виконання. Така позиція-відповідь формується протягом всього процесу прослуховування та розуміння з самого початку. Підхід Бахтіна відрізняється від прийнятого підходу в системах штучного інтелекту, де адресат або партнер спілкування розглядається лише як пасивний об’єкт, що не виявляє ніякого зворотного впливу на суб’єкта. Бахтін зазначає, що і особа-промовець чекає саме на таке активне розуміння; вона чекає відповіді, згоди, співчуття, заперечення, виконання та ін.

Бахтін також вказує на важливу роль знань того, хто слухає, наскільки він обізнаний з ситуацією, чи володіє він спеціальними знаннями даної культурної області спілкування. Якщо перекласти це на мову створення систем розуміння природної мови, то система повинна мати модель свого користувача, компонентами якої є:

-його знання про дану предметну область;

-його знання про ситуацію спілкування;

-характеристики, що властиві лише даному користувачу.

Підхід Бахтіна до процесу спілкування відрізняється підкресленою активністю комунікантів, де ролі того, хто говорить, і того, хто слухає, чергуються за певними закономірностями і є взаємозалежними.

Кожне висловлювання в загальній структурі процесу спілкування – це частина дуже складно організованого ланцюга з інших висловлювань. Розглядати кожне висловлювання ізольовано і тільки по відношенню до автора не можна. Висловлювання (репліка в діалозі) будується і осмислюється в контексті цілого, яке складається з своїх і чужих слів. Репліку не можна вилучити без втрати її смислу та тону.

З іншого боку, в межах діалогу, висловлювання групуються певним чином, утворюючи одиниці іншого рівня. Бахтін особливо підкреслював роль і відношення, які існують між репліками типу “питання-відповідь”, “ствердження-згода”, “прохання-відмова”. Такі одиниці є органічним цілим, і не можна відривати одну складову, не втрачаючи смислу всього цілого.

Будь-яке висловлювання того, хто говорить, на думку Бахтіна, характеризується двома ознаками:

-активна позиція того, хто говорить, в тій чи іншій предметно-смисловій сфері, певний предметно-смисловий смисл;

-експресія, тобто суб’єктивне емоціонально оціночне відношення до предметно-смислового змісту свого висловлювання. Тут можна провести сильну аналогію з працями Ш.Баллі. Баллі виділяв в структурі висловлювання два основних елементи – діктум та модус. Діктум – це основний зміст висловлювання, інформація про об’єкт спілкування, якому у Бахтіна відповідає поняття “предмет”, “сюжет”. Модус – це корелятивна операція, що виконується суб’єктом, основний зміст якої зводиться до вираження модальності, або відношення суб’єкта до змісту свого висловлювання.

Діктум і модус доповнюють один одного в описі висловлювання, і Баллі стверджував, що не можна придавати який-небудь смисл висловлюванню, якщо в ньому не виявлено хоч яке-небудь значення модальності. Бахтін казав, що в різних сферах мовного спілкування експресивний момент має різне значення і різну ступінь сили, але він є скрізь; абсолютно нейтральне висловлювання неможливе. Сама по собі інформація не є повноцінним висловлюванням. Вона має лише значення. Експресивний момент – це комунікативна властивість висловлювання. Система мови має необхідні форми (мовні засоби) для вираження експресії, але сама мова і її значимі одиниці – слова і речення – позбавлені експресії. З точки зору психології спілкування важливим є те, що модальна інформація є невід’ємним компонентом будь-якого спілкування, тому, що передбачення можливої поведінки партнера спілкування дає людині можливість пристосуватися до нього, виробити подальшу стратегію досягнення поставленої мети.

Праці Бахтіна не втратили свою актуальність і зараз. Якщо ж казати про психологію спілкування, то вона не зробила ні кроку вперед після праць Бахтіна в розумінні сутності діалогу. Так Кучинський стверджує, що діалог як процес суб’єкт-суб’єктної взаємодії є перш за все взаємодією виражених в словах смислових позицій співбесідників.