Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами

-предметно-смислова вичерпність;

-мовний задум або мовна воля того, хто говорить;

-типові композиційно-жанрові форми завершення.

Лінгвістика і металінгвістика

Проводячи межу між реченням та висловлюванням, Бахтін розглядає окремо і ті області науки, які повинні займатися цими різними явищами. Для Бахтіна мова як певна система знаків є сферою діяльності лінгвістики. Він відзначає, що предметом лінгвістики є лише матеріал, лише засоби мовного спілкування, а не саме мовне спілкування. Лінгвістика вивчає лише відношення між елементами в межах системи мови, але не відношення між висловлюваннями, і не ставлення висловлювань до дійсності і до промовця. Чисто лінгвістичні відношення – це відношення знаку до знаку і знакам в межах мови або тексту.

Ту частину науки, що займається вивченням так званих “діалогічних відносин”, Бахтін запропонував назвати металінгвістикою. В металінгвістиці досліджується комунікативний аспект. За Бахтіним предметом металінгвістики може бути і окремий знак – слово. Мова як система характеризується наявністю логічних і предметно-смислових відношень, де логічні відношення можна трактувати як відношення синтаксичні, властиві кожній окремій мові, та предметно-смислові як семантичні відношення між знаками мови і предметами дійсності. Діалогічні відносини неможливі без логічних і предметно-смислових відношень, але вони не зводяться до них, а мають свою специфіку. Логічні та предметно-смислові відношення, щоб стати діалогічними, повинні перейти в іншу сферу буття: стати словом, тобто висловлюванням, і отримати автора. Таким чином металінгвістика повинна охоплювати явища, які зараз розглядаються такими дисциплінами, як лінгвістика тексту, лінгвістична прагматика, стилістика, теорія референції, семіотика та ін.

Проблема діалогу

Проблема діалогу займає центральне місце в лінгвістичному вченні Бахтіна. На його думку передумовою виникнення діалогу є наявність діалогічних відносин, тобто наявність двох різних смислових позицій, що не співпадають. Діалогічні відносини можливі на трьох рівнях:

1.Вони можливі не тільки між цілими висловлюваннями, але і між будь-якими значимими частинами висловлювань, навіть між окремими словами, якщо вони сприймаються не як безособові слова, а як знак чужої смислової позиції, як представники чужого висловлювання. Основна умова розвитку діалогу – голос. Голос це знак чужої смислової позиції, вираження авторської позиції іншого суб’єкту, яке створює “напругу” між партнерами. З двох типів інформації – про предмет діалогу (об’єктивна інформація) та про позиції авторів висловлювань (суб’єктивна інформація) – для Бахтіна більш важливим є другий тип інформації, і саме він є предметом вивчення Бахтіна. Джерело діалогічних відносин – це точка зору, позиція автора даного конкретного висловлювання про даний предмет.

2.Діалогічні відносини можливі і між мовними стилями, соціальними діалектами, якщо вони сприймаються як деякі “смислові позиції”.

3.Діалогічні відносини можливі і стосовно власного висловлювання в цілому, і стосовно окремих його частин, і навіть окремих слів в ньому.Отже сутність трактування діалогу Бахтіним полягає в тому, що два суб’єкти обмінюються інформацією оціночного характеру з приводу деякого об’єкту, що важливий для них обох, і на основі цієї інформації вступають у відносини один з одним. В структурі комунікативного процесу можна виділити такі елементи:

1.той, хто говорить, тобто суб’єкт, який передає інформацію;

2.той, хто слухає, тобто суб’єкт, який сприймає інформацію і інтерпретує її;

3.комунікативне поле, тобто ситуація спілкування;

4.власне інформація.