Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами
{всі відомості про студента}.
Можна казати про тему як про компонент ситуації, якщо виходити з того, що в діалозі людини з комп’ютером тема діалогу фіксована. Розглядаючи конкретні проблемні ситуації при вирішенні певної задачі, тему вводимо в ситуацію в якості предмета обговорення в даній проблемній ситуації (змістовна ознака теми) та в якості матеріального елементу, оскільки вона передається матеріальними мовними засобами (формальна ознака теми). Способом задання теми є словник відповідної предметної області. Якщо тема ідентифікується наближено, то програма має можливість довизначити неповну ситуацію, так як тема і ситуація пов’язані відомою залежністю. Таким чином ситуація будується на базі теми, яка, в свою чергу, передається в діалозі послідовністю проблемних ситуацій.
Типи ситуацій в діалозі
На базі деякої основної теми виділяються такі типи ситуацій: проблемна ситуація за запитом користувача, фіксована проблемна ситуація, ситуація спілкування, узагальнена ситуація “запит-відповідь”, поточна проблемна ситуація.
Проблемна ситуація за запитом користувача моделює деякий фрагмент предметної області. В діалозі з програмою “Студент” виділяються три типи проблемних ситуацій: визначені, частково-визначені та невизначені . Визначеними є ситуації, що сформульовані таким запитом користувача, у відповідь на який система видає або інформацію, про яку запитували, або уточнююче запитання “Вас цікавить (повтор частини запиту, що передає власне тему)?”, або відповідь про відсутність необхідної інформації в базі. Визначеними вважаються також проблемні ситуації, що формуються повідомленнями системи, у відповідь на які отримані “так” або “ні” користувача, або додатковий запит користувача за обраною поточною темою.
Якщо проблемна ситуація представлена запитом, відповідь на який містить більше інформації, ніж запитувалось, або є проханням системи переформулювати запит інакше, то такі проблемні ситуації називаються частково-визначеними. Програма корегує видачу відповіді за допомогою результуючого перезапиту “Ви отримали всю необхідну інформацію про цього студента?”.
Невизначеними будуть такі проблемні ситуації, що сформовані запитом користувача, відповідь на які містить менше інформації, ніж запитувалось, або являє собою випадкову відповідь в межах даної основної теми діалогу. В останньому випадку відповідь системи відповідає темі діалогу, але не відповідає ситуації.
Фіксовані проблемні ситуації є елементами моделі предметної області. Може спостерігатися збіг (повний або частковий) фрагментів предметної області, утворених структурами проблемних ситуацій за запитом користувача та фіксованих проблемних ситуацій.Ситуація спілкування може бути нейтральною (у випадку, коли проблемна ситуація за запитом користувача визначена) або відміченою (коли проблемна ситуація за запитом користувача частково-визначена або не визначена). В програмі “Студент” репліки, що передають відповідні ситуації спілкування, не синтезуються програмою, а зберігаються у готовому вигляді. Це можливо тому, що проблемні ситуації, які аналізуються, досить стереотипні, відповідно, і засоби передачі ситуації спілкування, що породжуються деякою проблемною ситуацією, що вимагає уточнення, можуть бути представлені певними стандартними конструкціями .
Узагальнена ситуація “запит-відповідь” (СЗВ) вибрана в якості комунікативної одиниці діалогу людини з комп’ютером. Оскільки така ситуація є мінімальним діалогом, можна вважати, що вона відповідає вимозі, що пред’являється до відношення “частина-ціле”. Згідно цієї вимоги, частина повинна відображати властивості цілого, а не просто бути елементом цілого .
Узагальнена ситуація “запит-відповідь” як одиниця діалогу людини з комп’ютером характеризується наступними особливостями. Це фрагмент мовної комунікативної ситуації, яка в значній мірі визначається фактором підготовленості діалогу . На мовному рівні узагальнена ситуація “запит-відповідь” являє собою фрагмент тексту, семантична спільність якого зумовлена єдністю теми і мікрозадачі, що формулюється реплікою-запитом. В цьому варіанті узагальнена ситуація “запит-відповідь” передається двома репліками, одна з яких – відкриваюча – належить програмі, а інша – закриваюча – користувачу. Такій ситуації відповідає двочленна діалогічна єдність. Оскільки відповідь-репліка як реагуючий компонент закриває ситуацію, узагальнені ситуації запит-відповідь характеризуються закінченістю. Основним правилом синтаксису правильно побудованого діалогу для діалогу людини з комп’ютером є заборона вводити нову тему або новий запит стосовно даної теми, поки не буде отримана відповідь на поточний запит. Відповідно, узагальнені ситуації “запит-відповідь” мають межі. Внутрішні межі показують зміну мовних суб’єктів в рамках даної ситуації, а зовнішні – при переході до іншої ситуації.