Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами

В структурній лінгвістиці та її застосуваннях до вирішення задач штучного інтелекту поняття діалогу відноситься до таких, що не визначаються. Під діалогом розуміється текст, що виникає в процесі спілкування двох співбесідників. Відповідно, основною особливістю такого тексту є динаміка інформації. Останнім часом діалогом почали називати навіть пару реплік у взаємодії людини з комп’ютером. На відміну від таких діалогів, діалоги, що тривають, - значні за довжиною. Прикладом є тексти з літературних творів.

Нижче наведена класифікація діалогів, що базується на розгляді трьох бінарних ознак, які характеризують учасників діалогу:

1.готовність до вираження думки;

2.готовність до сприйняття;3.компетентність.

Можна було б також сказати, що ці ознаки характеризують ролі, які учасники діалогу приймають неусвідомлено (наприклад, в дружній бесіді) або усвідомлено (наприклад, на іспиті), виходячи з ситуації або взаємного вивчення, на весь час спілкування або на певну його частину. Так, при здачі іспиту студент заздалегідь орієнтований на те, що його роль зводиться до вираження інформації, а не до її сприйняття.

Перша ознака визначає готовність учасника діалогу до досить розгорнутого викладу в ході бесіди думок та іншої інформації. Людина сприймає себе як активного учасника бесіди, не обмежуючи свою роль в ній питаннями та короткими репліками.

Друга ознака симетрична першій. Вона визначає готовність учасника спілкування слухати, тобто виявляти певні ознаки уваги до мови співбесідника: задавати питання, вставляти репліки, відображати в своїх висловлюваннях відношення до висловлювань співбесідника (згода, незгода, цитування співбесідника, розвиток його думки).

Комбінація першої і другої ознаки дає чотири значення:

Компетентність розуміється як значна (порівняно з партнером) ступінь володіння інформацією, важливою для діалогу і, яка виявляється в ньому. В такому випадку можливо 8 типів співбесідників:

Враховуючи перші дві ознаки – готовність учасників до вираження та сприйняття – можна побудувати 10 комбінацій співбесідників.

Комбінації типів співбесідників:Типи діалогів:

Найбільш плідною є перша комбінація, коли кожний з співбесідників готовий до вираження і сприйняття. При цьому виникає діалог типу 1, в якому обидва співбесідника активні. Характерні особливості такого діалогу полягають в тому, що, з одного боку, кожний з учасників діалогу має можливість досить грунтовно висловитися, а з іншого – будь-яка висловлена думка, як правило, викликає певну реакцію співбесідника.

Шоста комбінація також характеризується гармонійним поєднанням ролей співбесідників: один з яких вибирає роль активного, інший – пасивного. Виникає однобічна бесіда (тип 2). Пасивний співбесідник бере участь в бесіді за допомогою питань, реплік. В реальному житті важко провести межу між діалогами першого і другого типів.

В другій, п’ятій, сьомій комбінаціях вибір ролей менш гармонійний: один або обидва співбесідника готові говорити, в той час як партнер не готовий слухати. Якщо співбесідника не слухають, йому доводиться говорити в сторону, розмірковувати вголос; така розмова в сторону позначена стрілкою вверх – типи діалогів 3, 4, 5.

Діалог типу 3 може бути досить корисним для того, хто слухає. Він сприймає того, хто говорить і висловлюється з приводу почутого. Спостерігаючи за ходом бесіди, він досить скоро розуміє, що співбесідник на нього не реагує, так що його роль – розмірковувати вголос.

Діалог типу 4 являє собою типовий монолог. Той, хто говорить, висловлюється, внаслідок внутрішньої потреби. Він або зовсім байдужий до того, хто слухає, або недостатньо уважний до нього.