Складання і виконання кошторисів та звітів
Річ у тім, що донори-фізичні особи практично не користуються правом на податковий кредит за свої пожертви та інші внески в ОГС. З огляду на низькі ставки податку з доходів фізичних осіб та абсолютні суми їх доходів у формі заробітної плати, податкові пільги для донорів-фізичних осіб в Україні не оцінюються як критичні для фінансування ОГС[8].
Крім того, фізичні особи надають допомогу ОГС переважно у формі безоплатних послуг[9] і волонтерської праці, які наразі не враховуються в податковій звітності та державній статистиці. В Україні уже діє декілька нормативних актів стосовно волонтерів і прийнято за основу проект закону про волонтерів та їх організації. Проте, правовий статус волонтерів досі є, по суті, невизначеним та об’єднує в одній категорії і працівників ОГС, і виборних посадових осіб, і виконавців безоплатних послуг[10].
Новий Цивільний кодекс надає ОГС значні можливості для фінансування також у рамках спадкового права (заповіти, спадкові відкази та договори, а також створення установ на підставі заповітів)[11]. Втім, від набрання цим кодексом чинності у 2004 році минуло ще надто мало часу, щоб подібна практика в Україні дістала достатнього поширення.
Платники податку на прибуток підприємств на загальних засадах у 2005 р. знову можуть включати до своїх валових витрат вартість коштів або майна, безплатно переданих ОГС, у розмірі від двох до п’ятьох відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року[12]. Попри скасування аналогічної норми щодо допомоги громадським організаціям інвалідів, яка дозволяла включати до валових витрат внески в розмірі до 10% прибутку, відновлення цієї норми після мало обґрунтованого зупинення її дії в 2004 р. і на початку 2005 р. було позитивно сприйнято і ОГС, і експертами.Втім, поновлення вказаної пільги для донорів – необхідний, але вочевидь недостатній крок державної політики, якщо її очікуваним результатом має стати стабільніше фінансування українських ОГС місцевими донорами.
Так, передання коштів чи майна не змінює податкові зобов’язання юридичних осіб і підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування. Тобто фінансування ОГС з їх боку може здійснюватися виключно з їх чистого прибутку. Втім, до прийняття закону про спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва зміни державної політики малоймовірні, хоч порядок обліку та оподаткування доходів потребує уточнення (як-от від гастрольних та інших благодійних заходів на користь ОГС).
По-друге, близько 40% підприємств в Україні щороку декларує нульові прибутки чи збитки. Внески на користь ОГС не можна включати до сум збитків або валових витрат за відсутності прибутку, тому значна група місцевих донорів взагалі позбавлена можливості легального фінансування ОГС у формі благодійних внесків.
Такий стан не можна визнати виправданим, якщо державна політика має на меті не лише короткострокові фіскальні результати, а й більшу прозорість фінансової діяльності ОГС та запобігання "відмиванню грошей". Міжнародний досвід показує, що фактичний рівень підтримки бізнесом благодійності та неприбуткових організацій у цілому майже не залежить від наявності податкових пільг та власного задекларованого прибутку. Проте, прозорість та можливість контролю за цільовим використанням цієї допомоги залежить переважно від адекватної державної політики.
В Україні склалася доволі парадоксальна ситуація, коли бізнес-компанії вигідніше надавати благодійні внески з власного чистого прибутку, ніж скористатися діючою "пільгою"[13].
Сприятливі наслідки для фінансування ОГС у багатьох країнах мали норми про включення до валових витрат підприємств-донорів (на їх вибір) внесків на користь ОГС у розмірі 0,2 -0,3% їх валових доходів. Аналогічний варіант, на базі суми витрат підприємств-донорів на оплату праці, уже діє в Україні щодо внесків в організації роботодавців[14], які також мають статус громадських.
По-третє, діюча "пільга" включає благодійні внески і ОГС, і бюджетним організаціям та установам, які також мають статус неприбуткових організацій. Законодавчі обмеження щодо позабюджетних фондів і залучення приватних внесків до (квазі)бюджетних установ, виявилися малоефективними. Тому часто ОГС, по суті, мають конкурувати за обмежені ресурси з бюджетними установами. Це не лише негативно впливає на фінансову стабільність ОГС, а й сприяє негативному ставленню до співпраці між ОГС та державними органами та створює ситуацію конфлікту інтересів у деяких державних органах.
З огляду на практичний досвід співпраці українських ОГС та їх місцевих донорів, відносно ефективнішими для фандрейзингу виявилися засоби соціального маркетингу, тобто продажі товарів і послуг з відрахуванням частини ціни на конкретні соціальні проекти ОГС.