Складання і виконання кошторисів та звітів

4) скорочення кількості ресурсів, наданих ОГС, що не використовуються за цільовим призначенням.

Здійснення подібної державної політики пов’язано і з ризиками, основні з яких включають:

1) зростання імовірних прямих втрат бюджету від пільг з оподаткування прибутку чи доходу донорів ОГС та доходів від основної діяльності ОГС;

2) скорочення відносної частки прямого бюджетного фінансування ОГС;

3) зростання конкуренції між бізнесом та ОГС у сферах основної діяльності ОГС за умов неоднакових умов оподаткування;

4) скорочення відносної частки витрат ОГС на програмну діяльність порівняно з витратами, пов’язаними з одержанням пасивних доходів (як-от ендавментів) чи доходів від основної діяльності.

На нашу думку, вказані ризики надаються до ефективного управління за включення до державної політики щодо фінансування ОГС інституційних "запобіжних заходів", зокрема:

1) здійснення моніторингу прямих втрат бюджету від пільг з оподаткування прибутку чи доходу донорів ОГС та власне ОГС поруч з моніторингом фактичних податкових та інших обов’язкових платежів ОГС, а також фактично невикористаних бюджетних коштів у сфері основної діяльності ОГС;

2) зростання прямого бюджетного фінансування ОГС зі спеціальних державних фондів та/або із застосуванням довгострокових і короткострокових інструментів[28];

3) на доходи від основної діяльності ОГС норм оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в т. ч. права вибору спрощеної системи оподаткування) і перехід від оподаткування ОГС за ознакою організаційно-правової форм до оподаткування за ознакою виду діяльності (як у податку на додану вартість);

4) уточнення вимог щодо оподаткування "нерозподіленого прибутку ОГС" (наприклад, на підставі нормативних витрат на програмну діяльність чи доходів від ендавментів та інших пасивних доходів, прив’язаних до облікової ставки Національного банку).

Розділ IV. Висновки і пропозиції

З метою розвитку державної політики стосовно фінансування ОГС в Україні необхідно систематично, а не формально застосувати механізми участі громадськості – тобто і ОГС, і їх донорів – у розробці та здійсненні такої політики.

На підставі аналізу діючого законодавства України щодо фінансування ОГС можна дійти висновку, що його норми переважно відповідають критеріям, встановленим у згаданих вище Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій у Європі.

Втім, між "буквою" національного законодавства і "духом" його застосування існує дуже значна розбіжність, яку можуть компенсувати тільки скоординовані дії щодо організаційного розвитку і ОГС, і державної служби, та незалежний громадський контроль за забезпеченням стандартів фінансування ОГС.

Окрім висновків і пропозицій, вказаних в інших розділах цього звіту та додатках до нього, зокрема, матеріалах фокус-груп, у рамках розробки Доктрини громадянського суспільства необхідно передбачити виконання наступних дій щодо фінансування ОГС.

1. Сформувати експертні або робочі групи, що візьмуть участь у підготовці національної доповіді з державної політики щодо фінансування ОГС.

2. Забезпечити незалежний професійний аналіз фінансових наслідків альтернативних варіантів державної політики щодо фінансування ОГС.