Складання і виконання кошторисів та звітів

4.1. Безповоротна допомога (Фандрейзинг)

Переважну частку фінансування ОГС в Україні одержують у формі коштів і майна, одержаних від приватних місцевих донорів – юридичних і фізичних осіб.

Конкретний розмір частки доходів ОГС від безповоротної допомоги зазнавав значних коливань, зростаючи у роки, коли відбувалися президентські або парламентські вибори, або, як згадано вище, зупинялася дія пільг щодо оподаткування інших доходів ОГС.Приватні донори мають відмінні настанови щодо фінансування різних видів ОГС. 67% бізнес-компаній в Україні готові підтримувати конкретні соціальні проекти і послуги громадських організацій, а 59% – бюджетні установи (школи, лікарні, будинки для утримання певних категорій осіб тощо). Втім, до фінансування благодійних організацій схильні лише 36%[2].

Як уточнили фокус-групи в рамках підготовки звіту, подібне ставлення пов’язано з мало ефективним і нецільовим використанням коштів на "благодійність взагалі", а також компрометацією "бренду" благодійних фондів, пов’язаною з поширеним адміністративним тиском щодо внесків у такі фонди – переважно на потреби місцевих органів влади та окремих політичних угруповань.

Згідно з діючим законодавством, безповоротна фінансова допомога для ОГС включає:

1) суму коштів, передану за договорами дарування та іншими договорами, які не передбачають компенсації чи повернення коштів (крім бюджетних дотацій і субсидій), чи без укладання цих угод;

2) суму безнадійної заборгованості, відшкодовану після її списання, якщо ця безнадійна заборгованість була раніше включена до валових витрат кредитора;

3) суму заборгованості перед іншою особою, що є нестягнутою після закінчення терміну позовної давності (як правило, три роки);

4) кредит чи депозит, наданий без встановлення строків повернення основної суми, крім кредитів, наданих під безстрокові облігації, і депозитів до запитання у банках, включаючи нараховані на суму кредиту або депозиту проценти;

5) суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, не поверненої на кінець звітного кварталу, в розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги[3].

Отже, письмовий договір дарування не є обов’язковим для одержання ОГС безповоротної допомоги – оформити прийняття коштів можна прибутковим ордером, банківським чи поштовим переказом або, наприклад, заявою до бухгалтерії підприємства про переказ частини платні працівника на рахунок певної організації. Проте, якщо важливим є цільове використання коштів, законодавство дозволяє укладати договори пожертви[4] і надавати цільові благодійні внески (гранти)[5].

Дискусійним залишається питання, чи включається до безповоротної фінансової допомоги доход від спонсорства – реклами назви чи торгівельної марки підприємства-спонсора[6].

Хоча в Україні переважає фінансування саме у формі коштів, як окремий його вид виділяється також сума безоплатно наданих ОГС товарів і послуг, до яких належать:

1) товари, надані відповідно до договорів дарування, інших договорів, які не передбачають грошову або іншу компенсацію вартості матеріальних цінностей і нематеріальних активів або їх повернення, або без укладення таких угод;

2) роботи і послуги, які надаються без вимоги компенсації їх вартості;

3) товари, передані на відповідальне зберігання і використані ОГС в виробничому або господарському обороті[7].

Представники ОГС та експерти постійно вказують на недостатність і нестабільність податкових стимулів для місцевих приватних донорів, зокрема, юридичних осіб, як основну перешкоду для фандрейзингу ОГС.