Податкове навантаження і податкові відносини в перехідний період

Таким чином, вираз (3.5) визначає, що поточна вартість податків має дорівнювати поточній вартості видатків уряду плюс сума державного боргу, або сума державного боргу має дорівнювати чистій приведеній вартості первинного профіциту. Якщо уряд має додатну величину державного боргу, це означає, що він повинен планувати отримання профіциту бюджету у майбутньому для того, щоб мати можливість виконати свої боргові зобов’язання перед кредиторами.

Отже, якщо уряд дотримується встановлених бюджетних обмежень, то ніяких проблем з обслуговуванням боргу в нього не повинно бути.

Якщо виникає порушення бюджетних обмежень, наприклад, ліва частина рівнянь (3.5) більше правої, то суму перевищення можна трактувати як майбутні податки, не компенсовані зростанням податкової бази. Уряд має збільшити податкові надходження, щоб погасити свої борги.

Втім цьому варіанту існує альтернатива. Зокрема, уряд може реструктуризувати державний борг. Однак перед тим як проаналізувати цю проблему, важливо зробити два зауваження.

По-перше, можливість дефолту у даному випадку ми не розглядаємо.

По-друге, характеризуючи третій податковий агрегат, необхідно зауважити, що державний борг не можна розглядати в якості податкової складової у випадку, якщо в економіці використовуються не всі виробничі ресурси та існує безробіття. Це пов’язано з тим, що уряд через збільшення державного боргу може створити нові робочі місця, що сприятимуть збільшенню бази оподаткування і завдяки цьому з’явиться можливість повернути борги, а економіка отримає необхідний поштовх до зростання. Проте й тут існують обмеження.

Відтак, якщо обсяг потенційного ВВП (тобто який економіка певної країни здатна створити при повному використанні виробничих ресурсів, відсутності безробіття та даному технологічному рівні розвитку) менший фактичного обсягу ВВП та обсягу державного боргу, то суму, яка перевищує потенційний ВВП, можна трактувати як майбутні податки. Щоб відобразити зазначені економічні процеси, ми пропонуємо формалізувати умову виникнення податкового агрегату П3, який складається з державного боргу, за допомогою такого виразу:

(3.6)

де GDt+1 – державний борг у період t+1;

Dgdt+1 – дюрація (у роках) державного боргу в період t+1;

GDPt+1 – ВВП у період t+1;

аналогічні показники з індексом t – відповідні показники в період t;

DGD – приріст державного боргу;

DGDP – приріст ВВП.

Дюрація державного боргу – це середньозважений за чистою наведеною вартістю всіх боргових платежів (як відсоткових, так і основних) термін часу до погашення всього боргу. Використовуючи показник дюрації, ми бачимо, що весь державний борг можна трактувати як портфель зобов’язань уряду, які мають різний термін до виконання. Цей показник розрахуємо за такою формулою:

(3.7)

де si – це відсоткові (купонні) платежі за боргом;

t – період до сплати відповідного платежу, наведений у роках;

r – ставка дисконту в період t, яка для купонного платежу дорівнює дохідності боргу згідно з умовами емісії;