Податкове навантаження і податкові відносини в перехідний період

G – видатки уряду;

R – ставка дисконту.

Вираз (3.1) означає, що наведена поточна вартість державних витрат має дорівнювати наведеній поточній вартості податків, які збирає уряд. З цього випливає головне макроекономічне правило: фіскальна політика повинна бути узгодженою та послідовною.

Разом з тим, важливо враховувати, що уряд може фінансувати свої видатки не лише за рахунок податків (коли G=T), а й шляхом отримання позик на фінансовому ринку.

З урахуванням державного боргу правило бюджетного обмеження набуває такого вигляду4:

(3.2)

де – приріст державного боргу протягом періоду t у розрахунку на

одну людину;

nbt – зростання державного боргу через збільшення кількості населення країни;

Rt – ставка обслуговування боргу;

bt – державний борг на одну людину.

Корисність виразу (3.2) полягає в тому, що якщо перенести в праву частину рівняння nbt, то отримаємо:

(3.3)Як бачимо, більші темпи приросту населення щодо темпів приросту ставки обслуговування боргу мають позитивний вплив на платоспроможність уряду в майбутньому. Приріст населення можна інтерпретувати як зростання податкової бази, оскільки збільшується обсяг трудових ресурсів в економіці.

Якщо усунути вплив демографічного фактора, то динамічне бюджетне обмеження набуває вигляду5:

(3.4)

де B(t) – сукупний державний борг у момент часу t.

R(t) – інтерпретується як дохідність державного боргу для кредитора уряду.

Вираз (3.4) означає, що уряду необхідно мати профіцит у майбутньому для того, щоб обслуговувати не лише видатки, а й проценти за державним боргом.

З урахуванням державного боргу динамічне бюджетне обмеження (3.1) для уряду набуває такого вигляду за умови, що обсяг боргу не зростає асимптотично більшими темпами, ніж його дохідність6:

(3.5)

де Rt – ставка дисконту в період часу t, яку можна інтерпретувати як дохідність державного боргу.

Припущення про тотожність ставки дисконту і дохідності державного боргу недалеке від істини, оскільки державні зобов’язання є найменш ризиковими інструментами, особливо у розвинених країнах світу. Інвестор, який вкладає кошти у державні цінні папери, фактично отримує безризиковий актив. Саме ставку дохідності державних облігацій у теорії інвестицій розглядають як прототип ставки дохідності безризикового активу. Виходячи з цього та згідно з теорією часової структури відсоткових ставок, Rt можемо розглядати як ставку дисконту.