Банкрутство

Варіант 5. Реорганізація плюс частковий обмін акцій на борги. Отже, вла-сники підприємства Д зіштовхуються з дилемою. З одного боку, поступка частини акцій кредитору ДО знімає необхідність виплати частини боргу і, саме головне, - іс-тотно підвищує прибутковість підприємства, що дозволяє розрахуватися з боргами в прийнятний термін. З іншого боку - це змушує поділятися прибутком з новим спів-власником, яким є колишній кредитор К. Природним запитанння для боржника Д буде - який відсоток акцій варто уступити кредитору К с тим, щоб прибуток, що за-лишається в його вихідних власників, був найбільшим?

Ми виходимо з припущення, що чим більше акцій одержить кредитор ДО, тих ближче будуть показники річного обсягу реалізації і частки перемінних витрат у ціні одиниці продукції до "ідеального" показникам - 120 тис. одиниць у рік і 65 % відповідно. Будемо вважати, що між цими величинами мається лінійна залежність. Тобто якщо підприємство Д уступить кредитору ДО 50 % акцій, то показники бу-дуть середніми між тими величинами, що будуть мати місце після реалізації плану боржника і які мали б місце, якщо всі акції перейдуть до кредитора. А саме: обсяг реалізації складе (100 + 120) / 2 = 110 тис. одиниць продукції в рік, а частка змінних витрат складе (75 % + 65 %) / 2 = 70 %.

На щастя, проблема вибору оптимального відсотка акцій, що підлягають об-міну на борги, зважується відносно нескладно. Простий арифметичний підрахунок показує, що оптимальної, із зазначеної точки зору, буде поступка кредитору ДО приблизно 40 % акцій. При цьому обсяг реалізації складе 108 тис. одиниць у рік, а змінні витрати - 71 % від ціни реалізації. Сума боргу зменшується на 4,000 * 40 % = 1,600 тис. грн. Річний доход від реалізації складе 10,800 тис. грн., змінні витрати - 7,668 тис. грн., а постійні витрати - як і раніше 2,200 тис. грн.

Таким чином, чистий грошовий потік складе 10,800 - (7,668 + 2,200) = 932 тис. грн. у рік. Залишок боргу буде дорівнювати 8,000 - (1,000 + 1,600) = 5,400 тис. грн. Ця сума може бути цілком погашена приблизно протягом 5 років і 10 місяців (відносно прийнятний термін), після чого прибуток буде залишатися в розпоря-дженні підприємства. 40 % прибутку приєднується кредитору ДО, що став частко-вим власником, а 60 %, тобто близько 560 тис. грн. у рік, - первісним власникам під-приємства Д.

Зазначена сума майже вдвічі перевищує суму в 300 тис. грн., що підприємст-во Д почало б одержувати тільки на 24-м року, рахуючи від поточного моменту, - за планом, запропонованому керівництвом боржника (варіант 3). Нескладно також пе-реконатися в тім, що сума в 560 тис. грн. - це максимально можлива сума щорічного прибутку, яку можуть одержувати власники підприємства Д. Вони, безумовно, бу-дуть зацікавлені в такому варіанті. А оскільки в цьому також зацікавлений і креди-тор ДО, то в наявності обопільна зацікавленість.

Більш детальні розрахунки.

Вище ми виходили з припущення, що критерієм вибору відсотка акцій, пере-даних кредитору в обмін на вимоги, є величина щорічного номінального чистого грошового потоку, що залишається в розпорядженні власників після того, як зали-шок боргу буде погашений. Цей критерій хоч і простий в аналізі, але недосконалий - уже хоча б з тієї причини, що не враховує, з якого року підприємство почне зароб-ляти прибуток для себе. Більш об'єктивним показником є чиста приведена (до сьо-годнішнього дня) вартість майбутніх грошових потоків. Вона обчислюється, вихо-дячи з щорічного чистого грошового потоку; періоду погашення залишку боргу; ставки дисконтування й обраного періоду.Чистий щорічний грошовий потік, як ми вже бачили, залежить від "ідеаль-них" показників річного обсягу реалізації і частки змінних витрат, що мали б місце у випадку, якби всі 100% акцій перейшли до кредитора. Чим менше ставка дисконту-вання, довше період, за який розраховується приведений грошовий потік, і гірше "ідеальні" показники кредитора, тим менший відсоток акцій боржнику вигідно пе-редати кредитору для досягнення оптимального грошового потоку.

Інтереси кредитора.

Усі перераховані вище розрахунки були пророблені з погляду боржника. І це правильно, тому що не можна насильно відібрати акції в боржника і віддати їх кре-дитору. Кредитор одержить стільки акцій, скільки погодиться віддати йому борж-ник. З точки ж зору кредитора, легко підрахувати, що в кожнім з вищезгаданих варі-антів найбільш вигідний для нього - одержати 100 % акцій боржника. Тому угода між боржником і кредитором, якщо вона буде досягнута, звичайно ж, буде передба-чати саме частковий обмін вимог на акції, а процентне відношення буде являти со-бою деяку проміжну величину між значеннями, оптимальними для боржника і кре-дитора.

У зв'язку з вищевикладеним, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про обмін вимог кре-диторів на акції боржника при процедурі банкрутства вимагає розвитку. У свою чер-гу, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" варто також привести у від-повідність з даним положенням.