Банкрутство

Зміст.

стор.

Вступ ………………………………………………………………………….…3

1.Основні правові процедури банкрутства на Україні ………………………...4

2.Деякі тонкості процедури банкрутства …………………………………….…5

3.Фіктивне банкрутство ………………………………...………………………..9

3.1Органи, що виявляють ознаки фіктивного банкрутства ……………………..9

3.2.Дії кредитора в разі банкрутства боржника …………………………………..11

4.Механізм банкрутства – підсумки його дії в Україні ………………………..11

5.Підстави для порушення справи про банкрутство …………………………...14

6.Заява про порушення справи про банкрутство ……………………………….15

7.Порушення справи про банкрутство ………………………………………….16

8.Приклад відновлення платоспроможності підприємства ................................17

9.Коментар до закону України «Про відновлення платоспроможності борж-ника або визнання його банкрутом» …………………………………………..21

Висновок ………………………………………………………………………..28

Література ............................................................................................................31

Вступ.

В Україні тільки одне із сорока підприємств-банкрутів проходить процедуру фінансового оздоровлення, одержуючи шанс на друге життя. Провина цьому, вва-жають банкрути, недосконала законодавча база. Сьогодні у Верховній Раді України знаходиться кілька законопроектів, що мають намір кардинально змінити ситуацію з банкрутством підприємств і повинні ввести прозору процедуру їхньої санації.

Діри в існуючому законодавстві про банкрутство дозволяють активно вико-ристовувати його за принципом «закон, що дишло». Так, виступаючи на Макіївсь-кому металургійному комбінаті, президент України Леонід Кучма покритикував прийнятий Верховною Радою Закон про банкрутство, заявивши, що він сприяє ті-ньовій приватизації державних підприємств.

Діючий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) не захищає жодну зі сторін, що приймають участь у процедурі банкрутства і санації. Зокрема, кредитор не одержує повної гарантії по-гашення кредиторської заборгованості, боржник не має можливості відновити свою платоспроможність, а інвестор-санатор не дістає права і юридичні повноваження на проведення всіх поетапних кроків, передбачених самою процедурою фінансового оздоровлення.

Процедуру банкрутства ініціюють кредитори, для яких санація є одним з найбільш оптимальних варіантів повернення товарних чи фінансових засобів борж-ником. Аналіз існуючого закону показує, що в ньому немає чіткого визначення кре-дитора, у зв'язку з чим з'являються псевдо кредитори, що збільшують суму боргу підприємства-банкрута для навмисного нагромадження боргів. Далі схема проста — «стратегічний кредитор» ні в якому разі не погоджується на мирову угоду чи сана-цію підприємства і домагається його банкрутства, здобуваючи його «по залишковій вартості». Фактично Закон дає можливість «тіньовій приватизації», у результаті чо-го наноситься збиток не тільки іншим кредиторам, що, по суті, позбавляються мож-ливості повернути власні засоби, але і державі, що безповоротно «втрачає» підпри-ємства, що підлягають приватизації, а значить і бюджетні надходження.