Угорсько – українське співробітництво

У цілому характеризуючи угорсько – українські відносини у військовій галузі, їх можна відзначити як багатогранні і досить активні [36, с. 3 – 4]. Будапешт і Київ намагаються не обмежуватись вирішенням локальних проблем військового співробітництва двох держав. Активна співпраця військових відомств закладає хороші передумови для утворення на межі Центральної та Східної Європи центру безпеки, який міг би в рамках ООН та ОБСЄ виконувати, в разі потреби, миротворчі функції.

Важливим питанням у стосунках будь – яких сусідніх держав є питання врегулювання кордонів [8]. І тут слід відзначити, що процедура вирішення прикордонних проблем між Україною та Угорщиною ніколи не була проблематичною. Обидві держави ще в лютому 1993 р. домовилися про спрощений порядок перетину державного кордону особами, що проживають у прикордонних областях. Варто зауважити, що підписання цієї угоди в 1993 р. (та її ратифікація в 1995 р.) свідчила про прагнення забезпечити активізацію контактів між родичами, що проживали по різні боки угорсько – українського кордону. Крім того, і в Будапешті, і в Києві добре розуміли необхідність спілкуватись між собою [35, с. 7]. 26 лютого 1993 р. в Будапешті Угорщина та Україна домовилися про створення пропускних пунктів через державний кордон, без яких угода про спрощений порядок перетину кордону залишалась лише декларацією. Згідно угоди угорська та українська сторона зобов’язались створити нові та розширити пропускну спроможність вже існуючих пунктів. Такий статус кордону мав стосуватись і транзитних вантажів та пасажирів. Ще одним важливим документом, що стосувався угорсько – українського кордону стала угода про прийом і передачу осіб через державний кордон. Цей документ забезпечив безперешкодну передачу громадян Угорщини і України та осіб без громадянства, якими цікавилися відповідні компетентні органи обох держав. Ця угода була підписана міністрами юстиції Угорщини та України.

Черговий етап активізації прикордонних відносин між Угорщиною і Україною здійснювався у травні 1995 року, коли було підписано ряд документів щодо питання функціонування кордону [74, с. 3]. В Договорі про режим угорсько – українського кордону, співробітництво та взаємодопомогу у прикордонних питаннях закріплювалось вирішення ряду принципових питань. Зокрема, кордон визнавався за станом 1947 р., що означало відмову Угорщини оскаржувати підсумки Другої світової війни. Цією ж угодою було створено інститут прикордонних уповноважених, які відповідали за оперативне розв’язання питань у прикордонній зоні. Було досягнуто домовленості про допомогу у митних питаннях.

Угорщина та Україна у 90-х роках активно співпрацювали у справі боротьби проти організованої злочинності, яку заохочувало вигідне географічне становище обох держав [9]. Наркотики, зброя, нелегальні емігранти – ці сфери злочинного бізнесу завдавали значної шкоди і загрожували внутрішній безпеці обох держав. Тому уряди Угорщини і України уклали в Києві 19 травня 1995 р. Угоду про взаємодію у боротьбі з організованою злочинністю. Особливу увагу в цьому документі сторони приділили координації дій у боротьбі проти злочинів пов’язаних з наркотиками, тероризмом, економічними злочинами. У процесі подальшої співпраці в цій галузі обидві сторони укладали щорічні протоколи про співпрацю, активно проводилися зустрічі керівників оперативних підрозділів міністерств та навчальних органів внутрішніх справ прикордонних регіонів.Крім того, спецслужби та правоохоронні органи Угорщини та України здійснюють активний обмін оперативною інформацією про діяльність трансдерджавних злочинних угрупувань, сфера інтересів яких поширювалась на Угорщину та Україну. 1995 р. було утворено спільну угорсько – українську комісію для боротьби з проявами організованої злочинності, яка повинна була оперативно реагувати на злочинні прояви по обидва боки угорсько – українського кордону. Завдяки посиленій співпраці міністерств внутрішніх справ та спеціальних служб рівень злочинності у прикордонних регіонах Угорщини та України зменшився, скоротилися обсяги контрабанди алкогольних напоїв та перевезення наркотичних речовин.

Хотілося б визначити також, що Угорщина і Україна 11 листопада 1997 р. уклали в Будапешті угоду про оперативне сповіщення про ядерні аварії, обмін інформацією та співробітництво у галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту, що особливо актуальним стало у зв’язку з існуванням у обох державах атомних електростанцій. Крім взаємного оповіщення, стаття 4 угоди передбачала “розвиток Набоков – технічного співробітництва між зацікавленими відомствами в галузі ядерної безпеки та радіаційного захисту, включаючи моніторинг радіоактивних викидів, проти аварійне планування та поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами” [10].

Аналізуючи угорсько – українські відносини у сферах прикордонного, військового, дипломатичного співробітництва, можна зробити наступні висновки. Насамперед хотілося б наголосити на атмосфері довіри та прагненні до співпраці, притаманне представникам обох держав. Про це свідчать підписані угорсько – українські документи довготермінового характеру. Зокрема багато з них укладені терміном на 5 – 10 років, деякі – безтермінові, з автоматичним продовженням.

Важливим є те, що на угорсько – українські відносини не вплинув той факт, що Угорщина набагато швидше почала просування до Європейських інституцій, в той час як українське керівництво витратило багато часу на розв’язання проблем внутрішнього характеру.