Угорсько – українське співробітництво

Наслідком активного співробітництва стало здійснення угорськими перевізниками протягом 1996 – 1998 рр. близько 50 тис. перевезень, а українськими – близько 63 тис. Також між Угорщиною та Україною функціонує понад 30 регулярних автобусних маршрутів, на яких здійснюється 43 рейси в тому числі 21 маршрут (33 рейси щоденно) між містами, розташованими у прикордонній зоні.

Наступним за важливістю видом транспорту став авіаційний. Уклавши Угоду про повітряне сполучення, уряди Угорщини та України зобов’язалися гарантувати призначеним авіапідприємствам (ними стали “Українські авіалінії” та “Аеросвіт” з українського боку та “Малев” з угорського) [20]:

1)справедливі та рівні умови експлуатації договірних ліній за встановленими маршрутами;

2)урахування інтересів призначених авіакомпаній при створенні нового маршруту;

3)узгодження між сторонами змін до затвердженого графіку авіаперевезень;

4)функціонування угоди протягом невизначеного терміну.

Також 19 травня 1995 р. в Києві було підписано Угоду про залізничне сполучення через державний кордон. Це є досить важливий документ як для Угорщини, так і для України, оскільки залізнична мережа обох держав у справі спільної експлуатації прикордонних залізниць мала велике значення для економічного зближення і забезпечення ефективного товарообігу угорських та українських виробників. Країни домовилися про наступний порядок можливих збитків під час перевезення пасажирів та вантажів [21]:

А) Залізниця кожної Договірної сторони несе відповідальність за збитки, що спричинені з вини її персоналу.

Б) Залізниця кожної з договірних сторін несе відповідальність в рівних частках.

В) Відповідальність за збитки, що завдані внаслідок незадовільного стану колії, залізничних будівель, споруд і локомотивів несе Залізниця тієї Договірної сторони, яка зобов’язана утримувати ці локомотиви, будівлі, споруди та колію.

Г) Відповідальність за збитки, що сталися внаслідок технічної несправності вагонів несе Залізниця тієї Договірної сторони, яка прийняла вагони.

Значна увага Угорщиною та Україною приділялась використанню водних шляхів. З цією метою, ще 28 липня 1993 р. між урядом Угорщини і урядом України було укладено Угоду з питань водного господарства на прикордонних водах. Сторони брали на себе зобов’язання використовувати прикордонні водні ресурси, будувати нові, реконструювати та ефективно експлуатувати діючі гідротехнічні споруди, охороняти водні ресурси від забруднення, слідкувати за якістю та чистотою води, інформувати одна одну про можливі випадки забруднення річки Тиса.

Ще одним документом з низки підписаних Угорщиною та Україною договорів у сфері транспорту була Угода про свободу транзиту, підписана представниками угорського та українського урядів в Будапешті, 11 листопада 1997 р. [22]. Підписання цієї угоди свідчило про підтвердження намірів Угорщини допомагати Україні в її просуванні до Європейських та світових організацій економічного характеру. На момент підписання цієї Угоди Угорщина була вже повноправним членом ГАТТ / СОТ і частково допомогла українській стороні хоча б частково посилити інтеграцію до Євроструктур.Обидві сторони зобов’язувались забезпечувати “безперешкодний транзит через територію своєї країни товарів, які походять з митної території чи направляються на митну територію третьої країни”. В документі було обумовлено, що його дія припиниться після вступу України до ГАТТ / СОТ. Того ж дня представники угорської та української сторін підписали Угоду про співробітництво в галузі енергетики, в якій сторони зобов’язалися сприяти участі українських та угорських енергосистем у міжнародних електроенергетичних системах, надавати пріоритетного значення надійному функціонуванню міжнародного інфраструктурного забезпечення енергосистем відповідними сировинними ресурсами і можливими засобами сприяти співробітництву підприємств, в яких знаходяться об’єкти згаданої інфраструктури.

Активна співпраця між Угорщиною та Україною спостерігається й у сфері сільського господарства [...].