СПАДОК АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО В КИЄВІ
Поки ми їдемо, до наступної зупинки, хотів би трохи пояснити вам, чому для екскурсії були вибрані лише ці два об’єкти. Городецький багато чого побудував в столиці України, але велика кількість його творінь не збереглись до наших часів. А ще велика кількість маленьких будівель розкидані по всьому Києву і огляд усіх цих об’єктів зайняв би дуже велику кількість часу. Тому й були вибрані дві найвеличніші і найвідоміші споруди. І так як в нас ще є час, то щоб ви не сумували пропоную оглянути фотографії і малюнки архітектурних творінь Городецького, які ми не побачимо .
Друга зупинка нашого маршруту, це вулиця Банкова, саме тут, поруч з адміністрацією президента, знаходиться другий об’єкт екскурсії, мабуть найвідоміше творіння Городецького - Будинок з химерами. Це творіння архітектора чомусь теж пов’язують із трагедією в родині. Подивіться на цих страшних морських чудовиськ, що звішують морди зі стін споруди, — поширена легенда, що це згадка про трагічну загибель улюбленої дочки під час відпочинку на Середземному морі.
Насправді донька В. Городецького в морі зовсім не тонула. Вже давно біографи Городецького встановили, що донька Олена (після заміжжя Яценко) під час будівництва батьківського будинку була жива й здорова. Вона взагалі пережила батька на кілька десятиріч, переїхавши з власною родиною спочатку до Польщі, а потім, по закінченні війни, у Швейцарію… А люди просто пов’язали з новим будинком давню історію про загиблу в морі доньку попереднього власника маєтку – Федора Мьорінга.
Ще одна з численних вигадок! Чутки про те, буцімто «Будинок з химерами» рекламував можливості бетону, здаються ближчими до істини, але повністю довіряти їм теж не варто, хоча Городецький був співвласником київського заводу ФОР, де випускали цей новий, перспективний на той час матеріал. Є розповсюджена легенда , що Городецький уклав парі з інженером Олександром Кобелевим, проектувальником корпусу Нацбанку на Інститутській, який вважав, що на цьому схилі нічого побудувати неможливо...
Насправді ж було так. Незважаючи на поважне суспільне становище, зодчий поки що не мав власного будинку. Звісно, для популярного архітектора свій особняк — найкраща візитна картка. Ось 1901 року він i придбав ділянку землі в місті.
Городецький взяв ділянку в кредит. Тодішні банки з охотою інвестували будівельників під заставу їхньої нерухомості. Замовник домовлявся з підрядником, що сплатить йому за роботу з деякою затримкою (підрядчики йшли на це, щоб не губити замовлення). Коли дім, що будується, вже мав деяку матеріальну цінність, замовник брав під нього кредит і поетапно розраховувався з підрядником. Кредити надавались під досить помірні відсотки. Потім, при бажанні, домовласник міг брати довгострокову позику на десятки років. І всі були задоволені. Власник отримував доходний будинок при самому невеликому стартовому капіталі, у підрядника було вдосталь замовлень, банки мали хоч і невеликий відсоток, але з великого обсягу клієнтів, а мешканцям Києва пропонувалось на вибір велика кількість різноманітних квартир.
За два роки Городецький звів на цій ділянці одну з найпомітніших прикрас Києва.
Щоб будівля міцно стояла на крутоярі, довелось загнати в грунт на п’ятиметрову глибину більше 50 буронабивних свай.
Його унікальне скульптурне вбрання ззовні і всередині виконав з бетону (за ескізами самого Городецького) інший незмінний компаньйон Городецького — міланский скульптор Еліо Саля. Як ви можете бачити, згори фасади прикрасили чудернацькі фігури дельфінів і нереїд — морських дів, знизу — зображення слонів, носорогів, орлів, змій, антилоп, ящірок, жаб. А зараз підійдіть до скульптурної битви орла і левиці, подивіться на це. Це надряпано автограф майстра: «E. Sala. 1902».Парадні сходи тут не менш дивовижні, ніж зовнішнє вбрання будинку. Еліо Саля прикрасив її ліпним фризом, рельєфами, в центрі помістив колону із зображенням величезного дельфіна, обвитого рослинами. У всіх інших приміщеннях теж є скульптури; наприклад, на стінах і стелі їдільні зображено всіляку мисливську здобич та їжу — биту птицю, риб, крабів, фрукти. Брат скульптора — Юдженіо Саля — виконав мальовничі панно вздовж сходів і в житлових кімнатах. Всі люди, що входять в парадний вестибуль, відчувають себе неначе на дні морському — такий ефект цього незвичайного декору.
Сам господар оселився в квартирі №3 , а інші шість квартир здавав в оренду. Житло тут було екстра-класу: квартири 8-кімнатні, 9-кімнатні і 10-кімнатні (плюс 2–3 кімнати для служниць, кімната для гувернантки, запасна кімната, буфетна, посудомийна, два клозети, дві кладові і т.п.). Крім того, кожній родині надавався персональний винний підвальчик, склад для дров, стайня, сарай для екіпажу, кімнатка для кучера і навіть корівник. Молоко мешканці цього будинку пили від власних корів. Щоб уявити собі рівень мешканців, достатньо сказати, що тут, наприклад, знімав квартиру Всеволод Голубович – прем’єр-міністр Української Народної Республіки (першої в ХХ столітті незалежної української держави)…