СПАДОК АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО В КИЄВІ
Отож, перших фундаторів Городецький знайшов серед своїх впливових друзів із Київського клубу мисливців. Певно, його товариші були переконані, що олівцем та лінійкою Городецький володіє не менш віртуозно, ніж рушницею.
У 1895 році, всього через п'ять років по завершенні академії, В.Городецький бере участь у двох великих проектах, що стали помітним явищем в архітектурному житті Києва: планування і розбудова колишньої садиби відомого київського медика, професора університету св. Володимира Ф.Ф.Мьорінга, де було прокладено і швидко забудовано вулиці Миколаївську, Ольгінську, Мерінгівську і Нову, а також планування і спорудження Київської сільськогосподарської та промислової виставки, що відкрилась на схилах Черепанової гори 1897 року. За проектами Владислава Владиславовича на виставці було споруджено оригінальні павільйони графів Потоцьких: Костянтина та Юзефа.
Київська виставка, де зодчий продемонстрував своє вміння і хист будівничого, стала етапною подією в діяльності В.Городецького.
Відкривалися нові можливості, нові перспективи. Життя подавало немало цікавих і престижних замовлень. І він свій шанс не втрачає. За кілька років він робить блискучу кар'єру, здобуває статус провідного архітектора, стає відомою і досить заможною в місті особою. Випадково такого не буває. В.Городецький був талановитою людиною, фахівцем високого класу, чудово знав і вміло використовував архітектурні стилі різних часів і народів. А ще відзначався дивовижною працездатністю. Про це свідчить хоча б той факт, що свої найвидатніші пам'ятники архітектури, що залишаються окрасою столиці України і понині, він спорудив майже одночасно.
Кожен зі своїх солідних гонорарів архітектор обов’язково відзначав великим полюванням. Спочатку обмежувався територією Російської імперії, потім вирушив з експедицією до Африки, звідки привіз чимало цікавих експонатів для мисливського музею в Києві. Ходили чутки, що Городецький мав справжнього живого жирафа й водив його містом на подив i захват киян. Також існувала легенда, що однією з хатніх тварин у Городецького було слоненя. Треба сказати, екзотика постійно супроводила будівничого.
Саме життя в місті Городецького - архітектора, денді й бонвівана (людина що любить жити у своє задоволення), виглядало як епізод із модного німого фільму про життя бомонду. Він їздив за кермом шикарного авто, що вабив око лаком, сріблом i червоним деревом. Водій, він же власник, як справжній спортсмен - автомобіліст, був одягнений у кепі, кількаметровий шарф та шкіряне напівпальто, а на його лискучому плечі примостилася мавпочка. Не дивно, що він ще за життя став своєрідним персонажем міського фольклору.
Впродовж якихось п'яти років (1898-1903) Городецький будує Музей старовини і мистецтв (нинішній Національний художній музей) у стилі класицизму, очолює будівництво однієї з найцікавіших споруд архітектури - римо-католицького костьолу св. Миколая в стилізованих готичних формах з високими стрілчатими шпилями, зводить приміщення караїмської кенаси в мавританському стилі. Побудував він і Південноросійський машинобудівний завод на вул. Жилянській, за радянської влади відомий як «Ленінська кузня». На Куренівці звів цементний завод «Фор», який із синьої глини з берегу Глибочиці щороку виробляв 640 тис. пудів цементу (Городецький був співвласником та членом ради директорів цього підприємства). А для Всеросійської виставки 1897 року, що розмістилася на Троїцькій площі (нині тут НСК «Олімпійський»), Городецький збудував з дерева павільйони Костянтина та Юзефа Потоцьких.
Наприкінці ХІХ сторіччя В.Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, яка за його проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською (нині Архітектора Городецького), лютеранською та Банковою.Серед них вирізнялася чотириповерхова будівля Російського страхового товариства на розі Прорізної та Хрещатика, увінчана баштою із шпилем (не зберігалася, зруйнована вибухом 1941року). Її перший поверх займали улюблена киянами кав’ярня-кондитерська «Жорж», фотосалон, хімчистка, ковбасний магазин Карла Бульйона та інші крамниці, які торгували ювелірними виробами, зброєю, годинниками, галантереєю, рамами, лампами, посудом і навіть корсетами.
На початку вулиці Миколаївської архітектор збудував у співавторстві з Георгієм Шлейфером та Едуардом Брадтманом чотириповерховий готель «Континенталь» (тепер тут консерваторія, вул.Архітектора Городецького, буд.3). Актова зала готелю була оформлена у мавританському стилі, а один з трьох ресторанів – у стилі Людовика ХV.
На вул. Архітектора Городецького, біля перетину її з нинішньою вулицею Марії Заньковецької В.Городецький, теж із Г.Шлейфером та Е.Брадтманом, побудував пишно оздоблений шестиповерховий прибутковий будинок, що і сьогодні пофарбований у блакитний колір (будинок №11). Поруч із ним Городецький звів чотириповерховий будинок меблевої фірми Йосипа Кімаєра, який сьогодні займає Міністерство юстиції (будинок №13). На перших двох поверхах будинку розташовувався салон меблів, у флігелях на подвір’ї – виробничі корпуси та склади готової продукції, а внутрішній дворик архітектор накрив скляним дахом.